Ласощі versus смаколики

Почув вчергове це огидне слівце «смаколики», і знову виникло питання: який недоумок його вигадав? Все життя всі казали: «ласощі». Гарне українське слово від кореневого «ласувати», яке має всі потрібні похідні: «ласий» (до чогось), «ласун/ласунка». Хіба от ніхто його чомусь не вживав в однині. Але насправді немає ніякої проблеми сказати: «ласощ», причому, все одно в якому роді: можна в жіночому, по-старослов'янському, можна в чоловічому, на зразок слів типу «хвощ», «хрущ», «плащ».

Магазин «Українські ласощі», Київ, вул. Богдана Хмельницького, 12/14, 1995 рік

Колись навіть магазини були кондитерські (один так точно) з назвою «Українські ласощі». Але в останні роки невідомо звідки вилізло оце мерзенне «смаколики» і поперло як дріжжі відомо з якої ями по ЗМІ та Інтернету. Тому знову питання: звідки і хто його взяв? Виявилося, що відповідь доволі проста — досить лише загуглити.

А Гугль нам і покаже те, що я просто зацитую:

СМАКОЛИК - це слово з українсько-польського суржику (пор. польське SMAKOLYK, що українською перекладається як ЛАСОЩІ, а російською - ЛАКОМСТВО). Фраза "пригостити дітей смаколиками" так само ненормативна, як і "пригостити дітей лакомствами".

Слово "смаколик" без потреби запозичене з польської. Хіба мало українських відповідників: ласощі, солодощі, лакомина тощо? Якби у нас не було відповідника цьому польському слово, то народ створив би щось на зразок СМАКОВИНА, СМАКІВНИКИ. А так у підсвідомості одні колики від таких смаколиків.

Більше запозичень з польської давайте. Ликачь - це ковтати польською, смако-лик повинні наші доброзичливці з Західної України перекласти як смако-ковт.

Джерело

Словом, все, як завжди. Звичайна хохлятська меншовартість. Тільки на сході України в рот і в очі заглядають кацапам (все ніяк не зберуся написати про ганебне поширення слова «крайній» як свіжий приклад), а на заході — ляхам. І суржик, відповідно, у одних українсько-російський, а у других — українсько-польський. А так різниці немає. (А є ще треті — ті, що в діаспорі: у них суржик українсько-англійський...).

А може годі вже підлаштовувати власну мову під когось і бавитися суржиком? І забувати в процесі власні слова? Таке враження, що гірка іронія Шевченка

«Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже»

ще довго буде нашою реальністю... Чи, може, ви хочете поголовно перетворитися на ось цих:

«Одного дня росіяни зупинили мене, проходивши повз і запитали: «Що таке ласОши? «Я так і не змогла на нього відповісти. Я просто почала сміятися з того, як вони це запитали і як вони сказали слово «частування».».
Джерело

Сподіваюся, що не хочете. Але тоді тільки «ласощі» — і ніяких дурнуватих «смаколиків»! Очищуймо свою мову від сміття!

Варіант допису в гуглоблозі