Великий Герб

Не можу не привітати батька з перемогою в конкурсі на найкращий ескіз Великого Герба України. Не віриться, але вперше за історію України, вперше за всі чотири конкурси на герб (в тому числі, три конкурси на великий герб), через майже 29 років всієї епопеї з українськими державними символами — нарешті конкурсну комісію формували не з чиновників і чиїхось лобістів, а просто з професіоналів: істориків і мистецтвознавців. Не знаю, правда, як щодо художників. У будь-якому разі, за такого складу комісії переміг справді найкращий проект і найкращий ескіз.

Хотів був спершу писати цей допис вже після того, як сходжу на виставку всіх присланих на конкурс проектів (точніше, всіх допущених), однак, не склалося з часом. Проте, того, що показали по телебаченню, достатньо, щоб впевнено стверджувати, що жоден інший представлений на конкурс проект на одному рівні з батьковим розглядати ніяк не можна. Ні в мистецькому плані — перш за все, — ні в історико-символічному (геральдичному), ані в питанні дотримання конституції.

Оскільки мало хто розуміє, що таке великий герб, і звідки взявся запит на нього, поясню. Власне, зроблю екскурс в історію.

Коли Україна, несподівано для самої себе, стала незалежною в серпні 1991 року, постало питання про державну символіку. З прапором було все зрозуміло — його вільно носили на вулицях вже кілька останніх років. З гімном теж питань не було. А от який має бути герб, що таке герби взагалі, і які вони бувають — про це наші політики, включно з націонал-демократами, не мали ані найменшого уявлення. Цілком серйозно вони (нацдеми) вирішили затвердити в якості герба т. зв. малий герб УНР, створений Василем Кричевським (який розробив ще й т. зв. великий герб, який від т. зв. малого відрізнявся лише декором, тому серйозно говорити тут про малий і великий не доводиться). Ось цей:

Більшість у Верховній Раді того часу складали комуністи. Зрозуміло, що за „петлюрівський“ герб вони ніколи б не проголосували. Щоб якось їх переконати, Президія Верховної Ради оголосила відкритий конкурс на державний герб, і всі хоч трохи пристойні малюнки серед надісланих були виставлені у приміщенні Верховної Ради. Були там різні проекти (навіть намальовані Тарас Шевченко з Лесею Українкою), але більшість ескізів будувалися на основі тризуба (який вже встиг стати народним символом). Депутати бачили виставлені роботи кожного дня в коридорі, і це справляло свій вплив. Однак, для прийняття ними „петлюрівського“ герба цього було явно недостатньо. Але нам пощастило.

Бо серед присланих робіт виявився один повноцінний проект. Не один окремий малюнок, який прислали всі інші учасники конкурсу, а повноцінний проект — зі зразками використання в символіці вищих органів влади (президент), на флоті й у авіації, проект, поданий з описом символіки і доповідною запискою, в якій викладалися основні відомості про геральдику та історичну символіку України разом з обґрунтуванням обраної у проекті символіки. Було там і грамотне розрізнення великого та малого герба. Це був проект батька. Ось його графічна частина, яка нині зберігається в архіві Верховної Ради:

Організатори конкурсу вивчили доповідну записку, і батька запросили на комісію (тоді Верховна Рада мала профільні комісії, а не комітети), яка займалася питаннями державної символіки. Він прийшов туди зі стосом геральдичної літератури і наочно, демонструючи герби різних країн, пояснив депутатам, як може, і як не може виглядати герб. Зокрема, пояснив, що ескіз Кричевського лише з великою натяжкою (якщо дуже вже захотіти) відповідає геральдичним правилам, тож герб доведеться створювати новий.

Так і постановили. За результатами конкурсу першу премію вручили проекту історика Андрія Ґречила та художника Івана Турецького, а другу премію — проекту Олексія Кохана, себто, батька (у нього на малюнку великого герба був архангел Михаїл, релігійний образ, тому перша премія йому ніяк не „світила“), і от із цих трьох авторів сформували робочу групу, яка повинна була створити новий герб нової України. Створити в цейтноті, „на вчора“ і „на колінах“. Ґречило, Турецький і Кохан впоралися за три дні. Результатом став наш сучасний державний герб. Ось, оригінальний малюнок (менший, на Верховну Раду був представлений великий варіант на планшеті):

Ідея при цьому була така, що герб має бути не мальований, а викреслений за точними кресленнями, щоб не було проблем із правильним відтворенням. Правда, в останній день деякі експерти, яких я не буду називати, втрутилися в роботу і збили рисунок. Довелося батькові вже вдома переробляти креслення, шукаючи нові радіуси й напрямні. А на ранок він вже поніс у Верховну Раду кольоровий, чорно-білий варіанти та креслення герба, які лежали потім у президії, і їх можна бачити на кадрах кінохроніки (як хто знайде запис, хотілося б, щоб він потрапив на YouTube). Ось ці креслення в моєму виконанні:

Дикість і відсталість нашої держави виявляється в багатьох питаннях, зокрема й у питаннях символіки. Хоча креслення були частиною затвердженого проекту державного герба, їх ніяк не розтиражували і до виконання не довели. В результаті, якщо ви придивитеся до табличок на багатьох державних установах та до символіки на воротах військових частин — особливо тих, що не змінювалися роками й десятиліттями — ви з подивом відзначите, що герб на них абсолютно не відповідає кресленням і має відверто спотворені, часто-густо просто карикатурні пропорції. Особливо гидко десятиліттями спостерігати табличку «Президент України» на будівлі Адміністрації (Секретаріату, Офісу — скільки її ще перейменовуватимуть?), де немає герба (бо відсутній щит), а тризуб — просто ніби злий шарж (сподіваюся, її вже замінили або замінять):

Верховна Рада на початку 1992 року прийняла створений Ґречилом, Турецьким і Коханом герб. Це було дуже непросто через комуністичну більшість. Однак, спрацював психологічний прийом: комуністи побачили, що бувають малі і великі герби, і проголосували (не одразу, звісно) з тією умовою, що прийнятий герб буде вважатися малим, а потім пізніше ще треба буде прийняти великий. Комуністи сподівалися, що у великий герб вони вже якось напхають радянської символіки.

І про цю ідею вони не забули. У 1996 році, під час написання нової Конституції (Кучма страшенно хотів більше повноважень), фракція комуністів наполягла на внесення положення про великий і малий герби у текст основного закону. Нині, після кількох політичних кульбітів, ми знову (чи все ще?) живемо за конституцією 1996 року, і там державним символам присвячена окрема 20-та стаття (а не цілий розділ, як мало би бути в державі, яка себе поважає). Ось ця стаття:

Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.

Джерело

У цій цитаті я не став правити дефіс на тире (хай це буде на совісті верстальників сайту Верховної Ради), зате виділив жирним текст, який стосується герба. Як бачите, все чітко записано. Конституція вимагає двох гербів. І конституція — це основний закон. А закони треба виконувати. Якщо ми, звісно, претендуємо на статус правової держави.

Саме тому одразу після прийняття конституції був оголошений конкурс на проект великого герба. Батько на той момент давно працював над таким проектом, вивчив увесь можливий історичний та художній матеріал, спробував безліч варіантів зображення, тому йому було легко. Він подав, знову-таки, повноцінний проект із кольоровим, чорно-білим (рисованим графічним) та лінійним зображеннями, схематичною сіткою для побудови великого герба, проектом печатки і докладною доповідною запискою (весь проект див. тут). Робота була очікувано найкращою, але в результаті підкилимних ігор першу премію не присудили нікому, а постановили об'єднатися батькові та групі з альтернативного проекту (два історики та один художник, яких я не називатиму) і розробити спільний проект. Коли ж батько прийшов на робочу групу, конкуренти у грубій формі заявили йому, що він просто повинен намалювати все, що йому скажуть. Інакше кажучи, вони визнали, що батькова робота в мистецькому плані стоїть на голову вище за всі подані роботи (і їхню власну також), але збиралися не працювати, а владарювати й командувати. Батько не погодився на таке і попросив подати його проект на Верховну Раду окремо. Міністр, який займався питанням, пообіцяв це зробити і... не зробив. Подав лише пролобійований конкурентний проект. Який Верховна Рада очікувано забракувала: він був і художньо сумнівний (козак із викрученими з суглобів руками, лев, схожий на собаку), і не відповідав правилам геральдики (монархічна корона невстановленого фантазійного зразка на гербі республіки) та статті конституції.

Про відповідність конституції слід сказати окремо. Стаття 20, як видно вище, визначає, що в центрі, як головний елемент, має бути малий герб (тобто, сучасний державний), а другим за важливістю має йти «герб Війська Запорізького», тобто, козак із самопалом (мушкетом; насправді, ніякого герба у запорожців не було, була лише печатка, але це не принципово). В геральдиці друге за важливістю місце у великому гербі після малого герба в центрі посідає надгерб. Це означає, що козак із мушкетом у великому гербі України, згідно з 20 статтею конституції, має розміщуватися у позиції надгерба, тобто, над щитом із тризубом. І крапка. Бо щитотримачі — то вже третя за важливістю позиція у великому гербі. Однак, досі з усіх авторів, які подавалися на конкурси, лише батько проявив компетентність і намалював козака як символ Війська Запорізького на тому місці, де йому належить бути. Всі інші автори геральдику і конституцію десь недовчили.

Коли Верховна Рада відкинула запропонований лобістами проект великого герба, питання „зависло“. До нього намагалися повторно повертатися при Кучмі та Ющенку, але безрезультатно. У 2009 році провели другий конкурс на великий герб. Батькова робота знову була фаворитом, тому знову ті самі лобісти не присудили першу премію. Правда, батько трохи змінив проект, і, як на мене, невдало. Тому я його й не наводитиму (та й не брав собі копію).

Але проблему все одно треба розв'язувати. Або приймати великий герб, або змінювати конституцію. Але просто тупо десятиліттями не виконувати основний закон — це ознака бантустану, а не цивілізованої держави. Однак, чому до цього питання повернулися саме зараз, і хто ініціатор — не маю ні найменшого уявлення. Навряд чи там формальні міркування. Все, що можу відзначити — що конкурс, тепер вже третій на великий герб і четвертий на герб взагалі, — нарешті проведено кваліфіковано і присуджено першу премію справді за найкращу роботу. Повторюся, рівень інших примітних робіт я міг оцінити в кадрі телебачення та в Інтернеті в істеричних дописах конкурентів, яким призових місць не дісталося. Справедливість іноді трапляється, а мистецтво перемагає. Дуже-дуже рідко, але таке буває. І у нас з гербом зараз саме такий момент.

Але чи потрібен великий герб Україні? За всі ці десятиліття в Україні з істориків та художників склалася геральдична спільнота, створено Українське геральдичне товариство. Всі ці роки геральдисти вишукували, яку сферу застосування може мати великий герб в Україні, і так нічого серйозного не знайшли. Можна, звісно, таку сферу окреслити штучно. Приміром, великий герб вживається на інавгураціях, деяких документах, піднімається на президентському штандарті і под. Але без усього цього можна обійтися. Тому серед геральдистів склався консенсус, що великий герб не потрібен взагалі. Ось приміром, позиція голови УГТ, а ось остання заява Ради товариства. Батько є одним із провідних геральдистів України і дотримується цього консенсусу. Тому цього разу він не хотів брати участь у конкурсі. І врешті-решт взяв участь лише для того, щоб часом не пройшов якийсь поганий, недоладний ескіз. Щоб не було потім ганьби на всю країну. На жодну перемогу він не розраховував і не очікував. Просто подав той самий проект, що й у 1996 році, лише осучаснивши доповідну записку. І був дуже здивований результатом. Тим більш приємним є цей результат.

Питається, що нас тепер очікує? Хтось форсує події, намагаючись пошвидше прийняти великий герб. Але див. вище 20 статтю конституції: «Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.» Кабміну доведеться подати цілий законопроект і набрати за нього 300 голосів. По-моєму, це нереально: серед „слуг“ забагато любителів узкого міра, які ненавидять все українське, і, зокрема, й українську символіку. Вони за великий герб не голосуватимуть точно. Інші фракції теж не дадуть голосів: хтось — через те саме узкоміріє в голові, хтось — із заздрощів до політичних конкурентів, хтось — бо не бачить сенсу у великому гербі. Словом, це глухий кут.

Я мовчу вже про те, що почнуться підкилимні ігри ще на комітетах зі спробою протягнути позаконкурсний проект (я навіть одного кандидата знаю). Так що навряд чи нас очікує щось окрім скандалів без усякого результату.

А жаль. Малюнок герба справді дуже гарний. Особливо, коли його у векторі промалювати детально... Ех...

З другого боку, для зміни конституції (щоб скасувати норму про великий герб) теж треба 300 голосів. Яких і під це не буде. Так що ми знову у патовій ситуації. Як завжди...

Але батька я з перемогою все одно вітаю!

P. S. На даний момент ескіз виглядає вже трохи не так, як на верхньому зображенні, оскільки довелося врахувати деякі зауваження конкурсної комісії. Але хто-зна, які ще претензії можуть виникнути у Верховній Раді (Кабміну, ніби, все одно), тож поки споглядаємо початковий авторський проект, позбавлений усяких компромісів.

Варіант допису у гуглоблозі