Зеленяві здали «Азов» і Маріуполь ворогу
Отже, зеленява мерзота з Банкової таки здала російським окупантам Маріуполь і віддала в руки нелюдам всіх бійців полку «Азов», дислокованих у місті, на чолі з Денисом Прокопенком. Це — факт. Від імені генштабу і військового командування азовцям наказали здатися російській армії в полон.
Для цього було використано брехливе формулювання, яке Банкова із самого початку повномасштабного російського вторгнення використовує для обґрунтування того, чому вони ведуть сепаратні переговори з Кремлем. «Для збереження життя». Бо, бачте, люди гинуть. Як ніби вони перестануть гинути, якщо оркам в чомусь поступитися і залишити їхні танки на нашій землі. А надто, якщо прямо віддати їм в руки наших громадян — особливо військових (!).
Нині полк «Азов» і Маріуполь — це героїчні символи України, тож їхня здача ворогу не могла не викликати обурення в суспільстві. Щоб збити градус цього обурення, не допустити його поширення, а далі всіляко забалакати саму тему здачі, запустили вкрай примітивну пропагандистську операцію в один хід: від імені генштабу та ОПУ почали настійливо просити всіх громадян не обговорювати цю тему. Під тим приводом, що нібито зараз іде якась операція «з евакуації» — і навіть «порятунку» — азовців з Маріуполя. І що обговорення цієї таємничої операції може її зірвати.
Все це робилося і робиться під офіційні повідомлення та відеозйомки з російського боку про взяття в полон і вивезення азовців з Маріуполя в глиб окупованої території, розділення та ув'язнення їх у СІЗО для подальшої підготовки суду над ними як над воєнними злочинцями. І під повідомлення про розгляд рішення Держдумою РФ про заборону видачі азовців. Тобто, нас — всіх українців — у черговий раз мають за недоумків: на думку Єрмака і К° ми повинні, дивлячись на відео, де окупаційні солдати обшукують, конвоюють і вивозять азовців в ОРДЛО і Росію, паралельно вірити зеленявій пропаганді про те, що це так виглядає порятунок азовців від військ РФ (від тих самих, які їх взяли в полон і саме обшукують та конвоюють).
А заодно ми повинні вірити, що обговорення в Інтернеті обивателями факту, який показують по всьому світу через Інтернет і ТБ, здатне зірвати якусь таємничу операцію, про яку все одно нікому нічого не відомо, окрім того, що вона якось пов'язана з цим фактом. Звісно, саме так операції і зриваються. Особливо після того, як про існування такої операції повідомили самі її організатори. Які про неї розповіли всім — але обговорювати це повідомлення не рекомендують нікому. Бо їм можна, а всім іншим — ні.
Дуже прикро, що нажиму Банкової піддалися люди, яким ганебно таке робити в силу їхнього положення, і почали відверто повторювати цю пропагандистську шизофренію про „евакуацію“ в полон, яку не треба обговорювати. Так, записав відповідне звернення Білецький; відмовляється обговорювати проблему Жданов. Один-єдиний Бутусов повівся гідно, коли на питання, що там з цією „операцією порятунку“, відповів, що треба буде дивитися за результатом — що це було, і як це оцінювати, — тобто, треба судити за діями Банкової, а не вірити її словам.
Звісно, довго дурити ціле суспільство таким примітивним чином неможливо. Потенціал пропагандистської кампанії «не можна обговорювати» вже вичерпується. Як же Єрмак і К° розраховували дурити нас далі? Як вже видно, було задумано комбінацію з двох прийомів:
- почати „міняти покази“ за принципом «я — не я, і сокира — не моя»,
- робити гучні інформаційні вкиди на зовсім інші теми, не прив'язані до «Азова», Маріуполя, фронту й війни, щоб перемкнути увагу громадськості на інші теми.
Перший прийом був реалізований устами Зеленського, який ще 17 травня зачитав з аркуша на камеру, що «Операція з порятунку оборонців Маріуполя розпочата нашими військовими [пауза] розвідниками»), в вже 22 травня, всього через п'ять днів симулював склероз (деякі повороти голови та погляду вказують на свідому брехню) і заявив журналістам, що зараз «все залежить від того, що на себе брала ООН, Червоний Хрест, Російська Федерація». Тобто, не було, дурненькі телеглядачі, ніякої спецоперації, ніяких розвідників і ніякої евакуації: були якісь закулісні переговори з РФ, ООН і Червоним Хрестом, за якими захисників Маріуполя здали скаженим російським псам, а далі хай з ними ООН розбирається і Червоний Хрест — отой самий, який відмовляється вивозити кацапню з України, щоб приховати рівень їхніх втрат, і відмовляється працювати з українського боку фронту, зате в цей самий час з помпою відкриває в РФ новий регіональний центр (на внески України в тому числі). Він захистить, так.
Таким чином, Зеленський прямо заявив, що ні він особисто, ні Банкова, ні взагалі українська влада тут ні до чого, і жодної відповідальності ні за що не несуть. Якщо у вас є якісь претензії — то звертайтесь в ООН (або, що те саме, в Спортлото, якщо згадати Висоцького, якого вони явно люблять і знають). Це все «наші партнери» придумали, нам пообіцяли, — а ми взагалі ні про що не знаємо і тільки сидимо чекаємо.
І до цього зелений мерзотник ще додав (і це вже не вперше), що, буцімто, влада запропонувала азовцям робити, як вони хочуть. Не наказала, а запропонувала. Хочете, кажуть з Києва, — здавайтеся. Як вирішите. Ми тут ні до чого. Серед нас немає ні верховного головнокомандувача країни, ні головнокомандувача ЗСУ, ні членів військової адміністрації, ні міністра, ні начальника генштабу, щоб вам наказувати; ми просто якісь „ліві“ дядьки, які з вами випадково телефоном зв'язалися, тому просто роздаємо вам поради з доброти нашої душевної.
На щастя, офіцери «Азова» — достатньо розумні люди (що вони й виявляли весь час ведення безпрецедентної оборони Маріуполя), тому вони у своїх останніх відеозверненнях та інтерв'ю чітко казали, що їм саме дали наказ здатися. А вони, як військові, мають виконувати наказ свого командування. В тому числі маємо відеозвернення Дениса Прокопенка з цього приводу:
Що означає, що Зеленський нахабно бреше, і це єдина вірна кваліфікація його дій.
Другий прийом, застосований зеленявим кодлом для відволікання уваги громадськості від здачі «Азова» й Маріуполя, — це відкриття показів арештованого нині Медведчука щодо оборудок Порошенка з донбаським вугіллям та волинським продуктогоном під час його президентства. Так, покази ці (явно записані ним заздалегідь, а потім перенесені в електронну форму й зачитані з суфлера) важливі, хоча й містять переважно відомі всім факти (за винятком технічних подробиць маніпуляцій з готівкою). Важливо, однак, що ці покази відкриті саме зараз. 23 травня. Здатися російським загарбникам «Азову» наказали, судячи з відповідного повідомлення генштабу (яке є підтвердженням, хоча й, на жаль, не документом), 16 травня. Операція замовчування цього наказу під гаслом «не смійте обговорювати» протрималася п'ять днів. На шостий день Банкова, вочевидь, вирішила, що нехитрий прийом себе вичерпав, і виклала покази Медведчука. Щоб українське суспільство не задавало питань по Маріуполю, а обговорювало оборудки Порошенка. (Власне, вони застосовують цей прийом не вперше. Для замовчування зриву операції «Авеню», вони застосовували його аж двічі, про що я у свій час і писав: ось перший прецедент, ось другий).
Тому я закликаю всіх, хто обговорюватиме покази Медведчука, додавати до своїх коментарів, що зараз ця тема розкручується саме заради замовчування факту здачі «Азова» й Маріуполя. Цим дієвість даного пропагандистського прийома Банкової буде нівелюватися.
Що робитиме зеленява влада, коли і цей прийом втратить дієвість? Очевидно, шукатимуть новий інфопривід. Валятимуть дурня, киватимуть на ООН, обговорюватимуть ЄС, саджатимуть Порошенка (це, до речі, не зайве), чекатимуть змін на фронті — не знаю. Що завгодно робитимуть. Але не можна дати їм забалакати цю тему, що б вони не вигадували.
І наостанок — головне питання, яке кожен мусить собі поставити: навіщо було здавати «Азов» і Маріуполь? В чому сенс, в чому логіка? Навіть, якщо ви (влада) загнали азовців у „мішок“ через власну дурість і некомпетентність, навіщо їх потім здавати ворогу в руки? Особливо після більш ніж 80 днів героїчного опору, після якого ці люди — символ всієї України, а російські нелюди й садисти, яким ви віддаєте їх у руки, особливо на них злі — аж до шаленства. Наражати людей на ризик нестерпних тортур і одночасно знищувати власну репутацію — навіщо? Це ж ідіотизм, якого не буває.
Відповідь проста. Бо Україною керує не президент (який — лише неповноспроможна маріонетка) і не військове командування, як має бути за законом про воєнний стан (стаття 3 закону), а людина на посаді чи то секретаря, чи то завгоспа, а саме — керівник Офісу Президента України такий собі Андрій Єрмак. Який, як давно вияснено, є прямим агентом Кремля (ось трохи біографії й кар'єрної історії цього персонажа). Це він придумав шашлики, бо вторгнення не буде. Це він за спиною Зеленського відмовив президенту Німеччини у візиті в Київ (паяц саме в цей час давав інтерв'ю, як він очікує на допомогу Заходу) і послідовно нацьковує МЗС України й нашого посла в Німеччині на німецьке керівництво. І він, поза всяким сумнівом, особисто потурбувався про те, щоб загнати полк «Азов» в оточення в Маріуполі. Щоб особисто зробити подарунок Путіну у вигляді полонених „неонацистів“, яких в Росії ненавидять, мабуть, більше, ніж Америку і увесь Захід разом узятих. Розрахунок був на те, що за якийсь тиждень-другий армія РФ з тріумфом захопить страшний «Азов» у полон. Для цього, як відомо, саме на Маріуполь кинули найкращі частини армії РФ, включаючи найбільше їхнє з'єднання Спецназ ГРУ (на що неодноразово вказував у своїх зведеннях по фронту Олег Жданов).
Подарунок не вдався. «Азов» тримав оборону, не зважаючи ні на що, більш ніж два місяці. В тому числі, поламав усі строки для захоплення, призначені особисто Путіним, включно зі священним для нього Днем побєдобєсія 9 травня. Виходило, що Єрмак не впорався. І він, поза сумнівом, вирішив здати «Азов» за всяку ціну. Хай пізніше. Але здати. Для цього йому треба було знайти особистий вихід на і особистий підхід до Залужного. І, як видно з багатьох фрагментарних відео, відзнятих для телебачення, Єрмак шукав цей вихід і потім підхід весь цей час. І знайшов. Результатом чого стало те, що Залужний зрадив своїх підлеглих з «Азова» і просто наказав їм здатися.
Чим там вже спокусив Єрмак Залужного, вияснити на відстані неможливо. Ми бачимо тільки наслідки. Але спокусив серйозно, раз той натис і на Білецького, і на Калину (зверніть увагу, як дрижить його голос на відповідному записі; не знаю, це від обурення чи розпачу). І наслідки вже суттєві, а можуть стати взагалі катастрофічними. Полонених азовців цілком можуть використати як привід для порятунку російської армії від розгрому: під приводом «інакше наших людей стратять» зеленяві тепер завжди можуть домовитися на переговорах припинити бойові дії і зупинити українські війська. Нібито лише на якийсь тиждень-другий, доки не домовимося про їхній порятунок. «Люди ж загинуть». І далі затягнути ці переговори на невизначений строк. Тобто, таки повторити фінт Порошенка 2014 року із припиненням вогню, який досі їм ніяк не вдавався через те, що вони не можуть цілком керувати українським військовим спротивом.
Наскільки можна зараз судити, і не зможуть. Але це не означає, що ми маємо пасивно споживати всю ту локшину, яку вони вішають нам на вуха. І тим більше, терпіти зраду і здачу. «Азов» — не останній. Просто він найбільш відомий. Бо грандіознішого прикладу, швидше за все, вже бути не може. Крім всієї України, звісно, яку вони хочуть розміняти на спокій із самого початку повномасштабного вторгнення Росії.
Тому треба боротися на інформаційному фронті. Треба припинити цю нав'язану нам гру в мовчанку про здачу і почати прямо й чітко називати речі своїми іменами.
І це повністю лежить в руслі ідеології руху «Відсіч», яку я запропонував раніше. Якби українці не були пасивною отарою і підтримали рух, утворили, нарешті, велику інтернет-толоку, прорив туману брехні довкола здачі «Азова» був би вже акцією руху. На жаль, маємо, що маємо. Прогнозую, що й цей допис залишиться воланням самотнього в пустелі, а слухняна отара продовжить жувати локшину з вух. Як це було в попередні рази. І все знову повториться, тільки в гірших розмірах і формах. «Азов» — не останній.
- Щоб додати коментар, увійдіть