зрада

Залишу-но я тут посилання на інтерв'ю з розвідником і контррозвідником Романом Червінським, яке було взяте якраз перед його арештом. Дуже вчасно. Поміркувавши два дні, я зостаюся при думці, що це — найважливіше з усіх інтерв'ю про долю України (нинішню й майбутню), які були дані за весь час вторгнення, а то й за останні 4 роки.

Вже вчора, 5 листопада Олег Жданов засвідчив (див. відео з моменту вставки 47:20), що на нещодавньому обіді у французького посла в Україні цей самий посол повідомив присутнім, що Зеленський особисто обіцяв не відвойовувати Крим. Мовляв, будемо вирішувати долю Криму суто дипломатичними засобами.

І це не навесні сказано, це вже середина осені. Після неймовірної Балаклійсько-Ізюмської операції, після „бавовни“ у Новофедорівці, Джанкої та на Кримському мосту. І після визнання Російської Федерації країною з терористичним режимом низкою східноєвропейських країн, а також Парламентською асамблеєю Ради Європи. Навіть після всього цього блазень все одно хоче „лягти“ під Кремль. „Порєшать вапрос по-пацанскі“ з терористами.

Як бачимо, дорогенькі, зеленява наволоч за вісім місяців повномасштабного вторгнення не стала проукраїнською ані на мікрон. І не збирається звільняти українські території, все ще сподіваючись, що з російськими загарбниками вийде домовитися ціною здачі частини цих територій. Частини наших земель і частини нашого народу. В окупацію. В полон. В зону. В орду.

Це дуже доречне нагадування, що Україною під час війни й загрози тотального знищення керують її прямі вороги. Які анітрохи не змінили своєї проросійської позиції і лише будучи загнані в кут вимушено імітують український патріотизм. Власне, імітувати, грати роль — це вони вміють. Особливо — головний паяц, який взагалі тільки цим все життя й займається.

Це означає, що до осені наступного року, коли ми звільнимо Херсонщину, і постане питання про звільнення Криму, запропонований мною громадянський рух «Відсіч» повністю зберігатиме актуальність, оскільки виникне реальна загроза зупинки зеленявим кодлом українських військ і згортання операцій зі звільнення наших територій під будь-яким надуманим приводом.

Пора вже братися за розум, співвітчизники, і гасити всі такі плани зеленявих ще до того, як вони стануть актуальними. А не як завжди: кліпати очима, ляпати вухами і на ходу спати, аж доки смажений півень дзьобне, — після чого знову почати заднім числом бідкатися, мовляв: як же це так сталося, що у тисячний раз Україну злії люди приспали, лукаві, а тепер в огні її, окраденную, будять. От не було всіх 999 попередніх разів, все ж так добре було...

Варіант допису в гуглоблозі

Так ось за що Верховна Рада раптово і так швидко звільнила Людмилу Денісову з посади уповноваженого з прав людини: за те, що вона повідомляла в своєму Телеграмі про тортури і вбивства російськими нелюдами полонених азовців (на фото другий зліва — убитий в полоні азовець). І не просто повідомляла, а офіційно зверталася до ООН з вимогами вплинути на РФ.

Таким чином, зеленява банда все ще сподівається замовчати тему «Азова», якому вони наказали через військове командування здатися в російський полон. І тепер будь-яку інформацію про становище азовців у полоні Єрмаку і компанії треба якщо не замовчати, то, принаймні, опустити з офіційного рівня на побутовий, а там якось забалакати. Нелюди. Такі ж, як їхні хазяї за порєбріком.

А дурненькі журналісти висувають наївні версії про те, що Денісова просто «не узгоджувала медійну активність з Банковою». Ага. От тільки не просто не узгоджувала, а свідчила про їхній злочин у стилі статті ККУ 111. А це вже зовсім інша кваліфікація.

Варіант допису в гуглоблозі

Отже, зеленява мерзота з Банкової таки здала російським окупантам Маріуполь і віддала в руки нелюдам всіх бійців полку «Азов», дислокованих у місті, на чолі з Денисом Прокопенком. Це — факт. Від імені генштабу і військового командування азовцям наказали здатися російській армії в полон.

Для цього було використано брехливе формулювання, яке Банкова із самого початку повномасштабного російського вторгнення використовує для обґрунтування того, чому вони ведуть сепаратні переговори з Кремлем. «Для збереження життя». Бо, бачте, люди гинуть. Як ніби вони перестануть гинути, якщо оркам в чомусь поступитися і залишити їхні танки на нашій землі. А надто, якщо прямо віддати їм в руки наших громадян — особливо військових (!).

Нині полк «Азов» і Маріуполь — це героїчні символи України, тож їхня здача ворогу не могла не викликати обурення в суспільстві. Щоб збити градус цього обурення, не допустити його поширення, а далі всіляко забалакати саму тему здачі, запустили вкрай примітивну пропагандистську операцію в один хід: від імені генштабу та ОПУ почали настійливо просити всіх громадян не обговорювати цю тему. Під тим приводом, що нібито зараз іде якась операція «з евакуації» — і навіть «порятунку» — азовців з Маріуполя. І що обговорення цієї таємничої операції може її зірвати.

Все це робилося і робиться під офіційні повідомлення та відеозйомки з російського боку про взяття в полон і вивезення азовців з Маріуполя в глиб окупованої території, розділення та ув'язнення їх у СІЗО для подальшої підготовки суду над ними як над воєнними злочинцями. І під повідомлення про розгляд рішення Держдумою РФ про заборону видачі азовців. Тобто, нас — всіх українців — у черговий раз мають за недоумків: на думку Єрмака і К° ми повинні, дивлячись на відео, де окупаційні солдати обшукують, конвоюють і вивозять азовців в ОРДЛО і Росію, паралельно вірити зеленявій пропаганді про те, що це так виглядає порятунок азовців від військ РФ (від тих самих, які їх взяли в полон і саме обшукують та конвоюють).

А заодно ми повинні вірити, що обговорення в Інтернеті обивателями факту, який показують по всьому світу через Інтернет і ТБ, здатне зірвати якусь таємничу операцію, про яку все одно нікому нічого не відомо, окрім того, що вона якось пов'язана з цим фактом. Звісно, саме так операції і зриваються. Особливо після того, як про існування такої операції повідомили самі її організатори. Які про неї розповіли всім — але обговорювати це повідомлення не рекомендують нікому. Бо їм можна, а всім іншим — ні.

Дуже прикро, що нажиму Банкової піддалися люди, яким ганебно таке робити в силу їхнього положення, і почали відверто повторювати цю пропагандистську шизофренію про „евакуацію“ в полон, яку не треба обговорювати. Так, записав відповідне звернення Білецький; відмовляється обговорювати проблему Жданов. Один-єдиний Бутусов повівся гідно, коли на питання, що там з цією „операцією порятунку“, відповів, що треба буде дивитися за результатом — що це було, і як це оцінювати, — тобто, треба судити за діями Банкової, а не вірити її словам.

Звісно, довго дурити ціле суспільство таким примітивним чином неможливо. Потенціал пропагандистської кампанії «не можна обговорювати» вже вичерпується. Як же Єрмак і К° розраховували дурити нас далі? Як вже видно, було задумано комбінацію з двох прийомів:

У переговорів Зеленського з російськими загарбниками є ще один аспект. Найкраще і найлаконічніше його сформулював військовий експерт Олег Жданов. Він зауважив, що ці переговори — це спроба відбілити Путіна від клейма воєнного злочинця. І спроба заблокувати подання Україною позову проти Путіна як воєнного злочинця в міжнародний трибунал. Бо тут, справді, можливо лише одне з двох: або ця людина — воєнний злочинець, або — сторона переговорів.

Факт, що переважну більшість своєї двотисячолітньої історії українці були під іноземною окупацією або, принаймні, під іноземною владою. Якщо спробувати порахувати (умовно починаючи історію України із Зарубинецької культури, тобто, з II ст. до н. е.), то вийде, що незалежність ми мали на протязі ледве-ледве третини всієї нашої історії. Наочно це можна зобразити ось такою схемою:

Чому я відраховую історію України саме від Зарубинецької культури, а не від будь-яких інших можливих віх — таких, як
• Празька культура (стабілізація населення України за Леонідом Залізняком, слов'янська експансія з розділенням слов'янських народів) або
• поява держави Русь або
• XI ст. (виникнення української мови за Олексієм Стрижаком, писемна фіксація слова «Україна») або
• XIV ст. (остаточний перехід від руської ідентичності до української, перші документи українською мовою) —
це треба окремо обґрунтовувати й пояснювати в окремому дописі. Тут я напишу трохи про причини того невеселого історичного факту, який я відобразив у схемі вище. А він не залежить від того, з якого моменту ми відраховуватимемо нашу історію: проведіть межу в іншій часовій епосі — і пропорція між часом незалежного та підкореного існування України ніяк не покращиться.

Отже: чому ми вічно під чиєюсь окупацією?

В середині березня стало остаточно зрозумілим, що основний план Кремля — захоплення Києва і встановлення в Україні маріонеткового режиму — провалився, і Москва перейде до запасного плану: захоплення сходу й півдня України. 24 березня я першим написав про це (насправді, писав я цей допис, починаючи із 22 березня), а 25 березня генштаб російської армії на своїй прес-конференції устами начальника свого Головного оперативного управління (де розробляються всі плани війни) Рудского повністю підтвердив мої висновки. Після цієї заяви Рудского всі стали заднім числом розумні й почали обговорювати мордорський план «Б». Передбачити цю очевидну річ крім мене ніхто не зміг.

При цьому, є дві важливі речі, які Рудской не повідомив орчим журналістам (насправді, пропагандистам).

За останню добу кремлівський агент Єрмак наніс ще один удар по українському суспільству. Державний Концерн РРТ взяв і тихцем уночі відключив від цифрового ефіру телеканали Espreso.tv, «Прямий» і 5 канал. Жодного офіційного рішення про відключення немає, тобто це звичайний державний бандитизм.

Чому відключили ці три канали? Та тому, що вони належать опозиційним до Зеленського Яценюку та Порошенку, які зовсім не толерують зеленяву владу. А в найближчому майбутньому можуть стати на заваді планам Єрмака про підписання руками Зеленського з російськими убивцями перемир'я задля зупинення української армії та недопущення звільнення Криму й Донбасу.

Кремлю, чиї інтереси відстоює справжній правитель України Єрмак, потрібно, щоб на момент підписання перемир'я діяли тільки телеканали, контрольовані зеленявою владою, які пропагували б усе, що скаже зелений карлик. А він під диктовку Єрмака буде розказувати, чому потрібно зупинити українську армію, чому «ми» «не можемо» визволити Крим і Донбас і повинні задовольнитися лінією фронту, яка склалася. Повинні забути і змиритися. Повинні примиритися з нашими убивцями. Але щоб промити таким чином мізки населенню, потрібно знищити всі опозиційні телеканали, які зраду України і здачу Криму й Донбасу не приймуть. От їх знищують просто зараз.

Що робити? Протестувати. І не тільки захищаючи опозиційні канали і свободу слова. А взагалі у питанні здачі агресору наших територій. Про це напишу окремим дописом. А поки одна ідея (не моя) для протесту, який можуть здійснювати не лише цивільні, але й військові — навіть, у першу чергу військові. Це — відеозвернення. Масові.

Сам я телебачення не дивлюся, до Порошенка, Яценюка та їхніх телеканалів ставлюся негативно. Але тут ідеться, по-перше, — і це менш важливо — про цензуру і спробу узурпації влади після війни, чого не можна допустити в жодному разі, а, по-друге, — і це значно важливіше — про підготовку до промивання мізків задля здачі частини України агресору. Що є смертельно небезпечно для України, для самого її існування, а відтак — бувально для фізичного існування багатьох з нас. І це не можна якось потім „відіграти“ чи скомпенсувати. Це треба зупинити просто зараз.

Варіант допису в гуглоблозі

Скоригуємо мій попередній прогноз про те, що у війні проти України Росія загнала себе у глухий кут і тому буде присилати все нові й нові сили на забій, аж доки вони не закінчаться фізично, або в Росії внаслідок краху центральної влади не втратиться керування військами. Зараз про цей глухий кут вже всі говорять — і при цьому навіщось додають, що плану «Б», тобто, запасного плану у Путіна немає.

Так ось, це очевидно невірно. Запасний план у них є, і ви всі самі про нього знаєте, просто не задумуєтеся. А саме:

Ну ось, сталося те, про що я попереджав ще вчора і сьогодні зранку, а мені рідні казали, що я перебільшую. В той самий момент, коли агресори виснажилися, зупинилися і при цьому не мають ресурсів для переходу до оборони — саме в цей момент Голум Зєля почав з ними переговори і, судячи з усього, під цим приводом зупинив українські війська, не дозволивши їм перейти до контрнаступу. Принаймні, за день не було ніяких новин про бої навколо Києва.

А це — пряма здача України.

І про цю здачу (про зраду не кажу, бо Зєля і зеленяві завжди були любителями «руского міра» і ненависниками України) вже проговорився Подоляк, який, на відміну від представника РФ Мединського, прямо сказав, що основною метою переговорів було припинення вогню та бойових дій:

Розумієте, ці зеленяві виродки прямо кажуть устами Подоляка, що вони не збираються звільняти Україну, відвойовувати її землю і викидати агресора з української території! Вони хочуть просто зафіксувати status quo, стан, що склався, — за якого російські загарбницькі війська стоять на території України по добрій половині її периметра, вже захопили частину її населених пунктів, убивають мирних жителів, руйнують житлові будинки, інфраструктуру, пам'ятки та заклади культури (з останнього — музей в Іванкові на Київщині з картинами Марії Приймаченко) — і тепер просто це треба зафіксувати і припинити бойові дії! Десь на ось такій позиції або й гіршій: