Росія

6 квітня цього року співвласник Monobank та виробник БПЛА «Довбуш» Володимир Яценко оголосив про готовність виплатити премію у розмірі 20 мільйонів гривень всякій парі «виробник – оператор», чий безпілотник зможе сісти на 9 травня у центрі Москви на Красній площі.

Ідея — дуже правильна, тож народ взявся за справу. Особисто я вболівю за Віталія Бризгалова з його «Коброю». Але, судячи з усього, знайшлися чітери, які вирішили суттєво підняти свої шанси виграти приз і запустили дрон вже 3 травня, щоб побачити, як він долетить. А щоб замести сліди, начинили його вибухівкою й направили не на посадку, а на зіткнення. І якось там запрограмували підрив у повітрі.

В результаті дрон таки долетів. І таки вибухнув, де треба, в результаті чого вся планета спостерігала ефектний бабах над Кремлем:

Подивився я на це красівоє і одразу ж подумав, що буде намагання помститися. Тобто, буде ракетний удар у відповідь, причому по «центрах ухвалення рішень», тобто, по центру Києва з намаганням попасти в урядовий квартал. Так і сталося. Довелося пережити неприємну ніч на 4 травня з цілком чутною роботою зеніток і такий самий неприємний вечір 4-го, коли до зенітних черг додалися ще три вибухи „прильотів“, один з яких лишив по собі нетривкий і невеликий, але чіткий стовп чорного диму. Правда, потім виявилося, що дим цей — від нашого ж «Байрактара», який невідомо з якого дива запустили в районі Києва і явно ненавмисне підвели його під РЕБ — так що довелося його збивати над самим центром міста, практично, над урядовим кварталом. Але то лише один прецедент. Усі ж інші були явно з-за порєбріка (як і далі, в ніч на 8 травня).

І ось після цього всього взявся я дивитися, що ж про це все кажуть аналітики, і дуже здивувався. Забагато розмов про те, що вибух над Сенатським палацом московського кремля влаштували самі ж кацапи. Ось, приміром, саме це стверджують Олександр Зеленько та Олег Жданов, припускає хоча б гіпотетично Роман Світан, категорично стверджує Костянтин Криволап, практично стверджує, хоч і вагається, Петро Черник.

Рік тому, 10 березня 2022 року, ще на початку вторгнення, я дав свої прогнози щодо подальшого перебігу й можливого завершення нинішньої російсько-української війни. Перечитуючи тепер той допис, я бачу, що якісно описав все правильно (ну як, все — все, що вже збулося або збувається). Тому через рік мені не треба відмовлятися від сказаного (за винятком оцінки строків), зате можна багато чого уточнити. Адже за цей час багато чого стало зрозумілим, що не було зрозумілим тоді.

Отже, по пунктах:

Продовжимо розмову про безпечні та небезпечні інтернет-месенджери (засоби для безпосереднього спілкування в Інтернеті) і про інформаційну гігієну. Минулий допис був присвячений білоруському Viber-у. У цьому поговоримо про Telegram.

Поширюю допис Юрія Бутусова, оскільки це — найрозумніше і найдоречніше, що було сказано про нинішню російсько-українську війну за весь період повномасштабного вторгнення.

Юрій Бутусов

1. Коли закінчиться війна?

До останнього моменту сподівався, що не доведеться сьогодні виступати на круглому столі «Війна як соціокультурний феномен», організованому (в Інтернеті, як у нас тепер водиться) рідним Інститутом філософії. Що черга до мене не дійде. Але довелося. Ну, раз таке діло, викладу тези виступу сюди. Отже:

ОСНОВНЕ ФІЛОСОФСЬКЕ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Основне питання, яке ставить перед нами реальність сучасної російсько-української війни, є етичним. Це

Вже який день не можу вийти з-під враження від того простого історичного факту, що найкраща радянська воєнна пісня — «Война священная» — це банальний плагіат. І що особливо важливо — це те, що перероблена вона з української (!) пісні. А саме, з бойової пісні «Повстань, народе мій!», яку співали повстанці зі Степової дивізії, коли у 1920 році звільняли від більшовиків Кривий Ріг (коротко про історію віднайдення пісні).

Останнім часом знову стало модним просторікувати на тему можливості „двірцевого“ перевороту у верхівці Російської Федерації з метою зміщення або й усунення особисто Путіна. З цього приводу я можу зробити три коментарі.

Скоригуємо мій попередній прогноз про те, що у війні проти України Росія загнала себе у глухий кут і тому буде присилати все нові й нові сили на забій, аж доки вони не закінчаться фізично, або в Росії внаслідок краху центральної влади не втратиться керування військами. Зараз про цей глухий кут вже всі говорять — і при цьому навіщось додають, що плану «Б», тобто, запасного плану у Путіна немає.

Так ось, це очевидно невірно. Запасний план у них є, і ви всі самі про нього знаєте, просто не задумуєтеся. А саме:

Зараз це питання всіх турбує. Вже й прогнози почалися. Переважно бравурно-переможні, за якими все гарантовано скінчиться за три-шість місяців. Більш досвідчені та обережні дають Росії на поразку строк від півроку до року. Але все це принципово не вірно. Коли ж, якщо поміркувати тверезо, закінчиться російсько-українська війна?

Про можливу причину нинішнього нападу Росії на Україну я вже писав. Залишається зрозуміти, як вони уявляли собі свою ж власну воєнну кампанію.

Нарешті! Маємо просування не лише на польовому фронті, але й на законодавчому. Сьогодні Верховна Рада ухвалила Закон про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів. Поки в базі даних ВР є лише текст законопроекту та його процедурна картка, остаточного тексту закону немає.

Нюанс полягає в тому, що до самого факту, що цей закон додумалися написати, ми з Оленкою маємо безпосередній стосунок. Відчуваю себе справжнім рептилоїдом, жидомасоном та ілюмінатом в одній особі.

Якщо кожен буде робити для перемоги все, що може і вміє робити добре, ми переможемо, незважаючи на всі підступи Єрмака, Зєлі та іншої п'ятої колони.

Варіант допису в гуглоблозі

Ну ось, сталося те, про що я попереджав ще вчора і сьогодні зранку, а мені рідні казали, що я перебільшую. В той самий момент, коли агресори виснажилися, зупинилися і при цьому не мають ресурсів для переходу до оборони — саме в цей момент Голум Зєля почав з ними переговори і, судячи з усього, під цим приводом зупинив українські війська, не дозволивши їм перейти до контрнаступу. Принаймні, за день не було ніяких новин про бої навколо Києва.

А це — пряма здача України.

І про цю здачу (про зраду не кажу, бо Зєля і зеленяві завжди були любителями «руского міра» і ненависниками України) вже проговорився Подоляк, який, на відміну від представника РФ Мединського, прямо сказав, що основною метою переговорів було припинення вогню та бойових дій:

Розумієте, ці зеленяві виродки прямо кажуть устами Подоляка, що вони не збираються звільняти Україну, відвойовувати її землю і викидати агресора з української території! Вони хочуть просто зафіксувати status quo, стан, що склався, — за якого російські загарбницькі війська стоять на території України по добрій половині її периметра, вже захопили частину її населених пунктів, убивають мирних жителів, руйнують житлові будинки, інфраструктуру, пам'ятки та заклади культури (з останнього — музей в Іванкові на Київщині з картинами Марії Приймаченко) — і тепер просто це треба зафіксувати і припинити бойові дії! Десь на ось такій позиції або й гіршій:

Отже, вторгнення, про яке говорили цілий сезон — із листопада ще — таки почалося. (До речі, це сталося саме в ту добу, коли Україна розпочала триденний експеримент із відключення власної системи електромереж від електромереж Росії та Білорусі). Помилку визнаю: розвідка США мала цілком правильні і до того ж постійно свіжі дані щодо рішень Путіна. Треба визнати, що працюють вони добре. Помилка всіх тих, хто, включно зі мною, не вірив у напад Росії на Україну поза межами ОРДЛО — це, власне, та сама помилка, якої припустився Сталін, не вірячи у план «Барбаросса». Ми дивилися на всі ці супутникові знімки, читали всі ці повідомлення про перегрупування військ і техніки — і справедливо не бачили там ніяких ударних угрупувань. Бачили окозамилювання, навмисну демонстрацію та пересування одних і тих самих груп туди-сюди, щоб спостерігачі рахували їх як ніби різні (саме це було просто перед нападом викрито поляками щодо військ у Білорусі). Не бачили структурованих підрозділів, а тільки розрізнені випадкові групи. І це справді так і було (напишу окремим дописом, якщо руки дійдуть). В чому ж помилка?

Вчора керівництво Росії (а точніше, особисто Путін) вирішило нарешті юридично зафіксувати своє вторгнення в Україну і присутність своїх окупаційних військ на Донбасі. Найшвидше серед українського політикуму і найбільш правильно відреагувала, як це завжди і буває, «Батьківщина». Юлія Тимошенко з трибуни Верховної Ради, посилаючись на відповідні документи: закони, міжнародні угоди та регламент ООН, — внесла конкретні пропозиції щодо дій у ситуації, що склалася. У її виступі виділяються чотири принципові пропозиції: встановити необмежене фінансування Міністерства оборони (так званий „відкритий рядок“), запровадити воєнний стан у Луганській та Донецькій областях, звернутися до Ради безпеки ООН про проведення виїзного засідання в Україні (це прямо передбачено їхнім регламентом) та, нарешті, здійснити міжнародний позов щодо збитків від російської агресії.

Сьогодні з усіх цих пропозицій вже реалізована перша: ВР прийняла відповідний закон, поданий Тимошенко (і журналамери, як водиться, навіть не змогли його правильно зрозуміти: белькочуть щось про збільшення фінансування і цифру називають). В усьому ж іншому справжній правитель України Єрмак вирішив перехопити ініціативу на себе. Зібрав Радбез, на якому було запропоновано ввести... надзвичайний стан. Не воєнний, а надзвичайний. І не в тих областях, де йде вторгнення, або очікується, — а в усіх інших. Де нічого не відбувається і не очікується. Бий своїх, щоб чужі боялися. Так і пояснили: у всіх областях, крім Луганської та Донецької, бо там, бачте, вже і так є якийсь стан (який вони навіть назвати власною назвою не можуть).

Воля Єрмака була зафіксована рішенням РНБО, далі указом президента (у нас поки є ще такий) і спрямована до ВР. Бо тільки Верховна Рада затверджує законом введення надзвичайного або воєнного стану. На жаль, депутати піддалися і за цей маразм проголосували. Проголосували за те, щоб

ввести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва надзвичайний стан з 00 годин 00 хвилин 24 лютого строком на 30 діб.

Скажіть на милість, а навіщо будь-який особливий стан вводити в Закарпатській області? Де Росія, а де Закарпаття? А у Львівській, Івано-франківській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Дніпропетровській, Полтавській областях? У внутрішніх областях, які не біля кордону, не біля Росії та її сателітів? Що за маячня взагалі діється?

І найголовніше: а до чого тут взагалі надзвичайний стан? Чому не воєнний? Направді, все дуже просто © Саакашвілі.

Відкриваємо обидва закони: «Про правовий режим надзвичайного стану» та «Про правовий режим воєнного стану», читаємо, порівнюємо і бачимо наступне:

Отже, на завтра — на середу 16.02.2022 року західна преса призначила чергове російське вторгнення. Попереднє було призначене неточно — десь-якось у січні. Цього разу вирішили призначити на точну дату. Щоб страшніше було. Заодно в яскравих барвах змалювали, як «Піони» будуть обстрілювати Харків з-за кордону, а не вказані літаки бомбитимуть Київ.

І в Україні багато хто справді почав панікувати. Вже й до мого кола спілкування паніка підбирається. Хтось не робить комерційних закупівель, бо все одно ж війна, і кричить, що треба терміново знімати депозити, хтось у держустанові спакував усі фонди, дзвонить у Київ і дуже дивується, чому у столиці не роблять те саме.

От у 2012 році, коли нібито мав настати кінець світу (тільки тому, що майя колись порахували свої календарні таблиці тільки до цього року), було якось веселіше. Карнавал якийсь був, хоча б. Хоча, панікерів було більше, ніж адекватних людей, і тоді.

А загроза була зовсім нереальна. Зараз вона теж не реальна. Телевізійна. Вигадана. Не буде ніякого вторгнення. Сьогоднішня DDoS-атака на чотири сайти — це, швидше за все, максимум, на який здатна Росія. Треба було б розписати, чому вторгнення не буде, але щось мені ліньки. Он і Байден трохи розчарував, не сказавши у своєму сьогоднішньому зверненні нічого нетривіального і нового. Словом, поки почекаємо. Он вже й на годиннику 16-те.

Варіант допису в гуглоблозі