Вклад у перемогу, який може внести кожен

В середині березня стало остаточно зрозумілим, що основний план Кремля — захоплення Києва і встановлення в Україні маріонеткового режиму — провалився, і Москва перейде до запасного плану: захоплення сходу й півдня України. 24 березня я першим написав про це (насправді, писав я цей допис, починаючи із 22 березня), а 25 березня генштаб російської армії на своїй прес-конференції устами начальника свого Головного оперативного управління (де розробляються всі плани війни) Рудского повністю підтвердив мої висновки. Після цієї заяви Рудского всі стали заднім числом розумні й почали обговорювати мордорський план «Б». Передбачити цю очевидну річ крім мене ніхто не зміг.

При цьому, є дві важливі речі, які Рудской не повідомив орчим журналістам (насправді, пропагандистам).

Перша — та, що насправді Москва збирається не зупинятися на так званих «ДНР» і «ЛНР», а утворювати на новоокупованих землях Херсонщини та Запоріжжя «Новоросію», якою особисто Путін марить вже давно. Можливо, окремо від «ДНР» і «ЛНР», можливо, разом. Скоро ми це взнаємо, тим більше, що в новоокупованому Токмаку загарбники вже поспішили оголосити про якийсь референдум.

Друга ж — та, що план «Б» передбачає не тільки химерну «Новоросію», але й переговори, які вимолив у Путіна зрадник Зеленський. І це — дві ланки одного ланцюга. Причому, це було очевидним ще 28 лютого, коли ці переговори почалися (і про це я тоді теж писав).

Тобто, кремлівський запасний план передбачає, що вони захоплюють схід і південь України, з'єднуючи Крим з Росією сухопутним коридором, і утворюють на цьому сухопутному коридорі «Новоросію», а паралельно погоджуються на переговори (принципово, щоб просилася на них саме українська сторона, оскільки тоді вона буде в програшній позиції, позиції слабкого), під приводом яких Зеленський оголошує перемир'я і зупиняє українські війська, не даючи їм визволити не те, що Крим з Донбасом, але навіть південь материкової України з новоутвореною там «Новоросією».

Саме цей сценарій вони вже реалізували у 2014 році руками Порошенка, створивши «ДНР», «ЛНР» і вічні переговори навколо них, і тепер намагаються повторити те саме руками Зеленського: відірвати новий шмат України, утворити там «Новоросію» і організувати навколо неї нові нескінченні переговори. Хай не в Мінську, хай у Стамбулі — результат один.

Сам Зеленський вже кілька разів відкритим текстом казав про те, що він не збирається звільняти Донбас та Крим, і все, чого він хоче — щоб орки відійшли на лінію фронту, яка склалася на 24 лютого 2022 року. Це повторює вже й послана ним на переговори з агресором «українська» делегація, це вже зафіксовано не лише в інтерв'ю, але й на офіційному президентському сайті.

Це — пряма зрада (Зеленський складав присягу українському народу), і її треба зупинити.

Це може зробити тільки українське суспільство. Потрібно започаткувати широкий громадський рух, метою якого буде одне: щодня доносити до очільників української влади всіма можливими засобами наступні тези:

1. переговори з Росією можна вести тільки ПІСЛЯ її поразки у війні, і темою переговорів може бути лише капітуляція РФ та виплата репарацій Україні з боку РФ,
2. будь-які компроміси й домовленості з російськими загарбниками абсолютно недопущенні;

відтак,

3. жодні переговори ДО поразки Росії недопущенні, і їхні ініціатори, в разі продовження, розглядатимуться українським суспільством як зрадники з усіма наслідками, що настануть після завершення війни.

Я називатиму цей громадський рух рухом «Відсіч». Об'єднавча ідея руху: загарбникам — тільки відсіч і ніяких поступок! Гасла руху «Відсіч»:

• Тільки перемога!
• Жодних поступок агресору!
• Повна перемога України без зрадників і домовленостей!

Рух «Відсіч» є цілком неформальним. Кожен, хто поділяє висловлені вище ідеї та три вимоги до української влади, позначені вище номерами 1, 2 і 3, може вважати себе учасником руху «Відсіч». Для чіткішого заявлення позиції пропонується використовувати в якості знака руху «Відсіч» рівносторонній малиновий козацький хрест, розділений білою козацькою шаблею, оберненою наліво, як на наступному зображенні:

Що кожен з нас може зробити в рамках руху «Відсіч» для тиску на владу з метою припинення колаборантських переговорів з російськими загарбниками й недопущення здачі України?

Перше. Щодня доносьте до української влади на всіх рівнях думку про недопущенність переговорів і домовленостей з агресором. І обов'язково додавайте, що такі дії можуть розглядатися як колаборантство з усіма наслідками.

Пишіть про це всім високопосадовцям на їхні сторінки в соцмережах (от і подивимося, хто це читає, і який це може мати ефект) — президентську та чиновників президентської вертикалі, уряду, депутатів Верховної Ради та місцевих рад, голів ваших населених пунктів. Пишіть звернення особисті й колективні. Висловлюйте їм всіма засобами, що ви не сприймаєте жодні переговори, які ведуться, доки Україна ще не отримала перемогу у війні. Пишіть знову й знову, змінюючи й шліфуючи формулювання. Не один раз, а повторно й далі регулярно.

Не зайвим буде створити петиції на президентському сайті та сайті Верховної Ради (тільки бажано підійти до цього питання відповідально: не плодити зайві петиції, а висунути й підписувати одну; написати максимально продуманий текст, а не неграмотну записку, яких там вистачає на будь-які теми).

Ваші старші родичі поділяють ідеї руху «Відсіч», але уміють користуватися лише паперовою поштою? Хай напишуть в Офіс Президента поштою. Знають телефон депутата (неймовірно рідкісна ситуація, але, мабуть, буває)? Хай подзвонять.

Друге. Пишіть про те саме у себе в соцмережах і блогах, на форумах, у коментарях на новинних сайтах і під відео, які ви переглядаєте на YouTube та інших відеохостингах. Доносьте до навколишніх — знайомих і незнайомих, відомих осіб та випадкових коментаторів — свою позицію про переговори з Росією.

Поширюйте посилання на будь-які матеріали, в яких аргументуються й доводяться тези, висловлені вище. Розмістіть у себе посилання на даний допис і розішліть його усім своїм рідним, родичам, друзям і знайомим. Серед інших матеріалів на цю ж тему, які слід поширювати, є наступні:

Кевін Радд, колишній прем'єр-міністр Австралії, президент Інституту політики Азійського суспільства в Нью-Йорку:
Про плани Росії на переговори з Україною (переказ позиції у відео із вказаного моменту 7:20).

Юрій Бутусов, військовий журналіст:
Оперативна обстановка на фронті, переговори в Туреччині. 29.03.22 (відео із вказаного моменту 34:09).

Юрій Нестеренко, письменник і публіцист:

• 3Д для России. Добить гадину! (текст, відео);
• О НАТО, принципиальной ошибке и фундаментальной аксиоме (відео);
• Самая страшная угроза для Украины. Не упустить победу! (відео);
• Никакого мира без Крыма и Донбасса! Как предотвратить Стамбульский сговор (відео).

Третє. Заявіть про свою позицію візуально. Перш за все, додайте знак руху «Відсіч» на свій аватар у соцмережах або блозі.

Якщо маєте змогу зробити нашивку, накладку або прапорець зі знаком руху «Відсіч», виготовте і прикріпіть до свого одягу, головного убору, рюкзака. Якщо можете позначити малиновим козацьким хрестом із білою шаблею автомобіль — зробіть це (прапорцем або плашкою в салоні, нанесенням зображення на кузов). Будьте готові пояснити значення символіки руху «Відсіч» кожному, хто спитає про це. Зупиніться на хвилину, навіть якщо поспішаєте, і тезово поясніть зацікавленому, що означає цей хрест із шаблею, і які ідеї стоять за ним.

Маєте змогу зробити роздрук великого формату й виставити його у вікні або на фасаді, що виходить на вікна місцевої адміністрації, — так і вчиніть. Якщо можете зробити лише паперовий роздрук невеликого формату — розрукуйте наступний плакат і подаруйте його вашій місцевій теробороні, хай повісять у себе в їдальні:

Клацайте на зображення, щоб завантажити PDF-файл формату A2.

Зображення, нанесені від руки на власне обійстя чи паркан біля нього, теж годяться. Їх можна робити навіть не в кольорі (будь-якою однією фарбою) та лінійними (без заповнення, тільки контур), гірше не буде. Знак навмисне спроектовано так, щоб його можна було відтворювати самостійно без шаблону, і він не втрачав упізнаваності. В будь-якому разі, векторний зразок для друку можна взяти за цим посиланням.

Це — якнайпростіші дії, які може вчинити кожен самостійно. Без підказок і сторонньої допомоги. І, якщо так вчинить достатньо багато людей, це справить свій вплив на зеленяву владу і змусить їх згорнути або „заморозити“ переговори із загарбниками та навіть забути про будь-які поступки їм. Зеленяві достатньо бояться народу, який, озброєний, боронить свою землю й дихає їм у потилицю. Потрібно лише показати можновладцям, що значна частина українського суспільства не приймає жодних компромісів із агресором. Давайте проявимо солідарність і просто зробимо це.

А солідарність разом із наполегливістю творять дива. У 2004 році я одним із перших пов'язав помаранчеву стрічку на рюкзак (партійних активістів ми не розглядаємо, мова про звичайних громадян). На вулиці я був один із помаранчевою ознакою, і багато хто з перехожих дивився на стрічку з виряченими очима, а деякі навіть поглядали скоса. Пройшло зовсім небагато часу, і весь Київ став помаранчевим, символіку та кольори носили всі — від гламурних фіф і до підворотних хуліганів (а по Хрещатику вешталися приїжджі дніпропетровці і горлали непристойні кричалки про Януковича).

Потрібно лише почати. Я ось почав і закликаю усіх приєднуватися.

Четверте. Існує ще один дієвий спосіб висловлення позиції, який годиться більше для військових, ніж для цивільних. Записуйте відеозвернення із висловленням свого неприйняття нинішніх переговорів і поширюйте їх через відеохостинги та соцмережі. Краще, якщо це будуть колективні звернення від цілих підрозділів ЗСУ, Нацгвардії, поліції, тероборони та усіх, хто бере участь у захисті України зі зброєю в руках. Привертайте увагу журналістів до таких звернень, якщо їх вже викладено в Інтернет. Звісно, треба враховувати, що в нашій армії радянського зразка досі заборонено висловлення власної позиції без дозволу безпосереднього начальства. Якщо ви боїтеся дисциплінарних покарань — а чи варто їх боятися більше, ніж ворога, який вже прийшов вбивати вас і ваших рідних? — то записуйте звернення в балаклавах від імені всього підрозділу. Якщо ж не боїтеся, то ось вам для натхнення позиція реального бійця:

Юлія Воборнікова, снайпер ЗСУ.

Julia Vobornikova (Ураган)
Можу вам сказати думку усього мого підрозділу: вони зі своїми перемовинами і зеленими коридорами, можуть іти слідом за російським кораблем.
Якщо зелений вирішив зробити нерви усім нам ( військовим), то для нього все може херово закінчитися. Ми занадто злі. Ми занадто багатьох схоронили.
(коментар у фейсбуці Юрія Бутусова).

Пам'ятайте: під час воєнного стану заборонені будь-які мітинги, але при цьому заборонено й порушувати та попирати конституційні права й свободи громадян, серед яких є й свобода слова. Масовим вираженням своєї позиції — словесно та візуально: через формулювання думок та демонстрацію символіки — ми можемо вплинути на владу. А наслідок такого впливу — це звільнені Крим і Донбас, звільнена вся Україна без поступок агресору.

Якщо ви вагаєтеся, запитайте себе, чого ви хочете: звільнення всієї України чи нових територіальних втрат, закінчення війни повною перемогою України чи нових нескінченних перемир'їв та переговорів із загарбниками, на які ми всі вже надивилися за останні 8 років достатньо? І обов'язково почитайте, якщо ще не читали, офіційну кремлівську статтю «Что Россия должна сделать с Украиной». Ось чого вони хочуть, а переговори — це лише спосіб наблизитися до цієї мети. Хай не зараз, хай пізніше. Ви цього хочете? Чи хочете перемоги України? Якщо перемоги, тоді долучайтеся.

Варіант допису в гуглоблозі