клімат

Такого довгого літа, як цього року, на моїй пам'яті ще не було. На весь або майже весь вересень літо поширювалося в останні приблизно три десятиліття неодноразово; але так, щоб воно продовжилося без перерви ще й на початок жовтня, — такого я на своєму віку ще не бачив.

Отже, два останні літні дні у 2026 році випали на четвер 8 жовтня, коли вдень було 24°C, і на неділю 11 жовтня, коли вдень було 22°C; у проміжку, у п'ятницю та суботу, було осінньо-холодно, і тепер така погода повернулася знову. Чи буде тепер ще й бабине літо — дещо пізніше, може, навіть, у листопаді — поки не зрозуміло. Хоча, все може бути; особливо, коли згадати, що зараз якраз іде на свій пік черговий Ель-Ніньйо.

У молодших класах школи ми заповнювали «Зошит для самостійної роботи з природознавства». Завести щось таке у бложику, чи що? Адже окремі погодні епізоди все одно потім пригадуються й обговорюються. Ось учора, 23 листопада 2021 року, випав перший сніг у зимовому сезоні 2021–2022. Випав мокрий, оскільки температура нижче +1°С не опускалася (тому на сьогодні від цього сніжку і сліду не лишилося).

А заодно я взнав, що коли сніг мете, то заважає камері телефона фокусуватися. В результаті чого практично все, що наклацав, розмазалося. Нещасне фото нижче — це те, що найрізкіше вийшло.

Загалом, випадіння першого снігу в листопаді для нашої кліматичної зони раніше було нормою, та й нині часто трапляється попри глобальне потепління. Ось і порівнюватимемо з наступними роками (якщо не ліньки буде).

Варіант допису в гуглоблозі

Глобальне потепління вносить зміни і там, де їх не чекають. Живучи за т. зв. кліматичного оптимуму, ми звикли до золотої осені, основною барвою в якій є яскраво-жовтий. Так буває не у всякому кліматі і не у всякій кліматичній зоні. Он у Фінляндії (див. фото вище) осінь зовсім не золота, а багряна — по фінському: ruska. Теж яскрава, але інша: не жовта, а оранжево-руда.

У нас же цієї осені яскравих барв майже не було. Ні жовтих, ні оранжевих, ні червоних. Тепле й переважно сухе літо продовжилося на увесь вересень, після чого почало поступово згасати. Температура знижувалася повільно, і дерева переважно залишалися зеленими. Окремі яскраві клаптики золота й багрянцю в загальному зеленому полі трималися недовго: жовте листя осипалося, і залишався сіро-бурий скелет гілок, а навколо цих окремих опалих дерев все так само навсібіч стелилося полотно потертої зелені. Неяскравої, посірілої, ніби запилюженої — але зелені. І вже ця зелень поступово буріла, минаючи стадію жовтіння, і поступово опадала.

Словом, осінь 2020 року — вперше на моїй пам'яті — не була золотою. Вона була спершу зеленою й літньою, а потім — якоюсь невиразно бурою. Приклад із листопада на наступному фото: