Мистецтво як таке, як явище, реклами не потребує: його суспільний статус і так доволі високий. А ось гарне мистецтво реклами потребує. Потребують його вишукані твори й талановиті митці. Бо інакше, як незмінно показує практика всіх епох і цивілізацій, рекламуватиметься й пропагуватиметься лише посереднє й нездарне.
Одним зі способів пропаганди мистецтва є його відображення у дизайні. Якщо, приміром, ви носите майку або торбу з репродукцією мистецького твору — ви пропагуєте й рекламуєте цей твір, а заразом і його автора. Звісно, загалом все не так просто, бо навколишні можуть зовсім не знати, що́ це за зображення, на яке вони зараз дивляться, — тому потрібно ще донести до глядача якось інформацію про твір, включений у дизайн, і про автора цього твору. Але загалом ідея зрозуміла.
Візьму приклад із власного досвіду. Мій батько — Олексій Кохан — високоталановитий і, що особливо цінно, неймовірно різноманітний художник. Відомий ілюстратор дитячої книги й діафільму (тобто, художник-графік), плакатист, геральдист (саме завдяки йому Україна має свій нинішній герб), карикатурист, живописець, графік-дизайнер (зокрема,шрифтовий дизайнер), і на додачу ще й музикант (пісенний композитор). Такий обшир — неймовірна рідкість: я взагалі не знаю жодного іншого художника з таким широким охопленням творчих інтересів — не тільки у нас, а і взагалі у світовій історії мистецтва. Тому пропаганда його творчості більш ніж доцільна.
