інтернет

У продовження запису «Навіщо SpaceX глушить дрони на фронті?». Нарешті з'явилася інформація, яка пояснює загадкові заяви Ґвін Шотвел та Ілона Маска про обмеження мережі Starlink для роботи українських дронів на фронті. І мене це пояснення зовсім не тішить.

У минулих частинах допису я обговорив, чому не можна в жодному разі користуватися білоруським Вайбером (частина 1) та російським Телеграмом (частина 2). Постає закономірне питання: а чим же користуватися? Який комунікатор (instant messenger в англійському слововживанні) обрати для спілкування? Особливо, якщо не хочеться вивчати зоопарк наявних у світі комунікаторів, а заодно витрачати зайві зусилля на переконання рідних і знайомих, що ось ця конкретна програма краща, і нею варто почати користуватися.

Насправді, відповідь очевидна. Для більшості користувачів, які ліниві, не допитливі і хочуть все одразу: щоб тут і тепер вже працювало і без збоїв, і ще й щоб «у всіх було» — тобто, для тих самих меметичних 99% населення (чи хто яке число більше любить) — найкращий варіант для спілкування давно є і в переважній більшості випадків вже встановлений на телефон. А на комп'ютер взагалі нічого не треба встановлювати. Про що мова?

Може, кому знадобиться.

Якщо у вас є сайт на Drupal-і, і в ньому встановлено модуль addtoany, то не оновлюйте його до останньої версії, яка оце зараз вийшла. Бо поламає сайт і бачитимете суцільну помилку 500 замість сторінок. А якщо ще й виконуватимете оновлення в рекомендованому режимі обслуговування, то втратите web-доступ да сайту взагалі. Проблему вже відзначають різні люди, навіть баг у друпалівському багтрекері завели (Error after updating to 4.17).

Продовжимо розмову про безпечні та небезпечні інтернет-месенджери (засоби для безпосереднього спілкування в Інтернеті) і про інформаційну гігієну. Минулий допис був присвячений білоруському Viber-у. У цьому поговоримо про Telegram.

Я трохи в шоці кожного разу, коли мені в ході повномасштабної війни Росії+Білорусі проти України доводиться раз у раз пояснювати черговим диким людям, що для українців користуватися білоруським Вайбером (Viber-ом) та приховано російським Телеграмом (Telegram-ом) — це самогубчий ідіотизм. Причому, пояснювати доводиться не лише диванним мешканцям, але й представникам бізнесу, що особливо дратує. Доведеться залишити тут у блозі пам'ятку з цього приводу. А заодно поговорити про альтернативи. Отже:

Попередній допис про фальсифікацію проекта Великого герба несподівано дозволив встановити ще один неприємний факт про нинішню „зелену“ владу. В ньому наведена ілюстрація, взята із сайту нинішнього Мінкульту (утвореного минулого року після погрому попереднього міністерства позаминулого року). Увечері 14 липня цього, 2021-го, року щось сталося чи то з сервером хостера, чи то із сервісом Cloudflare (одразу після цього були повідомлення про вразливість в одній із програмних служб Cloudflare), і сайт Мінкульту просто став недоступним. Замість будь-якої його сторінки можна було побачити ось таке повідомлення про помилку:

І що ж ми тут бачимо? А бачимо ми, що дані сайту українського міністерства знаходяться в Москві. У столиці країни-агресора, яка веде проти нас війну вже сім років. От так просто зе-влада взяла, і розмістила дані урядової державної інституції в Москві. Будемо, сподіватися, що тільки несекретні. Хоча, хто ж їх знає...

Варіант допису в гуглоблозі

Минулого місяця нарешті переніс батьків сайт на зареєстрований для нього домен ocotrio.net.ua. Тепер, можна вважати, є офіційне представлення батькових робіт в Інтернеті — художник і музикант Олексій Кохан тепер має свій персональний сайт, свою інтернет-візитку.

Сайт, правда, недороблений. Верстка десь не уніфікована. Тексти ще шліфуватимуться. Не усі сторінки доступні, деякі підрозділи приховані, бо поки не наповнені. З книжок, скажімо, поки можна подивитися в нормальному розмірі тільки «Бриля-мандрівника» Бориса Поліщука. Але з моєю швидкістю роботи так можна було б ще сто років доробляти до готовності. Тому сайт зараз такий, як його розміщено, але надалі поповнюватиметься.

Найголовніше — це те, що матеріали мають бути доступними. А там є, до чого давати доступ, — починаючи з креслень тризуба і закінчуючи біографічними даними. Правда, доки на сайт не почали посилатися, Гугль його ігнорує і в пошуку не показує. Тому почнемо з цього запису, де я даю посилання. Приємного перегляду!

Варіант допису у гуглоблозі