Чотири дні тому, 5 грудня цього року, японська космічна місія апарату Хаябуса-2 доставила на Землю зразки ґрунту з далекого астероїда Рюгу. Герметична капсула з реголітом успішно приземлилася в Австралії, скоро була знайдена та відправлена в Японію. Паралельно ми можемо спостерігати за китайською місією Чан'е-5, метою якої є забір ґрунту з Місяця. Подивився я на обидві ці космічні експедиції, і подумалося мені, що за їхніми параметрами цілком можна порівняти японську та китайську культури в цілому. І вимальовується наступна картина:

Японці. Полетіли невеликим апаратом далеко, довго і зі складними маневрами. Добралися до маленького, але древнього астероїда. Висадили дослідницькі зонди. Витонченим маніпулятором з хірургічною точністю двічі взяли по одній ложечці породи. При цьому ще й постріляли трохи.

Китайці. Полетіли на найближче і найбільше космічне тіло, недалеко і простою траєкторією. Сіли в історично (геологічно) проміжному місці — не надто давньому, але й не молодому. Вивісили прапор. Лопатою накопали землі на цілу цеглину. Повернуться ось-ось, щоб сильно не затягувати.

По-моєму, дуже символічні відмінності.

А щоб відчути їх сповна, можна ще подивитися сцену з фільму «Безстрашний» із Джетом Лі, в якій японець перед боєм влаштовує китайцю задля знайомства чайну церемонію. Кадр з цієї сцени (з часом 01:26:17) ви бачите вище на ілюстрації. Вона дуже показова в плані демонстрації того, наскільки ритуалізованою є японська культура у порівнянні з китайською. І дуже показово, що китайський герой (насправді, реальний історичний персонаж Хуо́ Юандзя́, що в даному контексті неважливо) у цій сцені дивується і формальності церемонії, і намаганню японців вишукувати найнепомітніші відтінки у простих речах.

Такі ось культурні відмінності можна побачити у світлі моєї диванної експертизи і в масштабі космічних польотів. А за Рюгу японцям спасибі, особливо за зйомки з роверів (зокрема, такі).

Додаток. І ще одна примітна різниця. Японський апарат після завершення місії відправили до наступного астероїда на дослідження (навіть двох, почергово). А китайський посадковий модуль після того, як він віддав капсулу з ґрунтом, просто розбили об Місяць. Щоб під ногами не плутався.

Варіант допису у гуглоблозі

Не можу не привітати батька з перемогою в конкурсі на найкращий ескіз Великого Герба України. Не віриться, але вперше за історію України, вперше за всі чотири конкурси на герб (в тому числі, три конкурси на великий герб), через майже 29 років всієї епопеї з українськими державними символами — нарешті конкурсну комісію формували не з чиновників і чиїхось лобістів, а просто з професіоналів: істориків і мистецтвознавців. Не знаю, правда, як щодо художників. У будь-якому разі, за такого складу комісії переміг справді найкращий проект і найкращий ескіз.

Хотів був спершу писати цей допис вже після того, як сходжу на виставку всіх присланих на конкурс проектів (точніше, всіх допущених), однак, не склалося з часом. Проте, того, що показали по телебаченню, достатньо, щоб впевнено стверджувати, що жоден інший представлений на конкурс проект на одному рівні з батьковим розглядати ніяк не можна. Ні в мистецькому плані — перш за все, — ні в історико-символічному (геральдичному), ані в питанні дотримання конституції.

Оскільки мало хто розуміє, що таке великий герб, і звідки взявся запит на нього, поясню. Власне, зроблю екскурс в історію.

Всі притомні люди на світі чекають на вакцину від короновірусу — того, який SARS-CoV-2. Але наскільки ця вакцина, точніше, ці вакцини — оскільки паралельно їх розробляють багато — будуть ефективними?

Як ми вже побачили в межах першого ж року поширення захворювання, новий короновірус швидко мутує і налічує вже далеко за сотню варіантів. При цьому пройшло недостатньо часу, щоб напевне оцінити його здатність до мутацій та їхній справжній розмах. Якщо останній виявиться не меншим, ніж у грипу, то розробка вакцин може виявитися взагалі неефективною. А й справді, який сенс у вакцині, яка діє лише на близькі варіанти/штами, поширені в якомусь одному регіоні Землі, та й то — один сезон, а в наступний втрачає дієвість і там, де була розроблена?

В цьому плані непокоїть відсутність новин про розробку не вакцин, а саме ліків від COVID-19. Розробляти їх — принаймні чисто теоретично — почали ще до пандемії, практикуючись на інших короновірусах. Але щось досі нічого не розробили, хоча ніби й знали, де шукати. Схоже, що задача виявилася складнішою, ніж хотілося б.

Але якщо так, то ця зараза з нами надовго. Принаймні аж до ери генної модифікації, прихід якої політики чи не всіх країн світу намагаються не допустити всіма силами. Слабкою втіхою в цьому разі є думка про те, що в часи бубонної чуми в будь якому разі було гірше.

Варіант допису у гуглоблозі

Я завжди вважав, що українцям бракує національної ідеології. І навіть назву заздалегідь придумав: «панукраїнізм». Питання тільки в тому, щоб правильно сформулювати ідеологічні постулати — так, щоб вони відповідали національному характеру українців і водночас спонукали б їх до правильної поведінки. Нині я вже можу навести таке формулювання. Отже:

Місяць тому, якраз коли епідемічна ситуація в країні починала погіршуватися, мене спитали, чому я вважаю карантинні заходи нинішнього українського (гм) уряду різко неправильними. Тоді дати розгорнуту відповідь часу не було. Тепер, коли я розібрався з нагальними справами, можна й пояснити. У зручному текстовому форматі інтернет-блога.

Отже, я стверджую, що зеленява влада поводиться в умовах пандемії (як і в інших питаннях) за принципом: «что ни делает дурак — всё он делает не так». Заходи, які зеленявки вживають для боротьби з поширенням вірусу, часто не ті, які потрібні, а коли й ті, то здійснюються не тоді, не так, і не в тій послідовності.

Почати б уже із того, що „прокинулися“ вони надто пізно. Починати щось робити треба було не навесні, не в березні, а ще на початку року — в січні. В цьому дописі я опишу, що треба було робити до карантину і замість нього (якби пощастило встигнути).

Збіги бувають завжди і скрізь. Ось і з короновірусною інфекцією. На 16 червня в Україні підтверджено (за попередню добу) 666 нових випадків зараження, а 19 червня — 921. При цьому в Києві на 19 червня було підтверджено 92 нових інфікованих. Ось так шістка й дев'ятка відобразилися в офіційну статистику.

Додаток. 18 серпня випадок знову вирішив повеселитися: 88 нових заражень у Києві і 1616 — в усій Україні.

Варіант допису в гуглоблозі

В Україні філологів практично немає. Людей з філологічним дипломом — море. А от людей з чуттям мови та мовознавчою компетенцією — рідкісні одиниці, яких удень з вогнем не знайдеш. Це чітко видно по тому, що мало хто нині здатен правильно написати та вимовити слово «короновірус». Майже всі журналісти, а за ними й чиновники пишуть і кажуть: «коронавірус». Правильне написання настільки рідкісне, що кожного разу викликає приємне здивування.

Психологи давно запідозрили, що почуття мають двокомпонентну природу. Так народилася відома схема Вудворса-Шлосберга. На жаль, вона, взагалі кажучи невірна, зокрема, одна із двох її твірних осей вибрана довільно. Якщо вибрати осі правильно, ми отримаємо змогу об’єднати в одному фазовому просторі всі людські почуття (а заодно і фізичні відчуття, оскільки вони мають таку саму двокомпонентну структуру).

Мої роботи, які я найперше відібрав для зображення на майках: акварель «Букет», літографія «Дорога до замку» і дереворит «Носоріг». Ось як вони приблизно виглядатимуть: