6 квітня цього року співвласник Monobank та виробник БПЛА «Довбуш» Володимир Яценко оголосив про готовність виплатити премію у розмірі 20 мільйонів гривень всякій парі «виробник – оператор», чий безпілотник зможе сісти на 9 травня у центрі Москви на Красній площі.

Ідея — дуже правильна, тож народ взявся за справу. Особисто я вболівю за Віталія Бризгалова з його «Коброю». Але, судячи з усього, знайшлися чітери, які вирішили суттєво підняти свої шанси виграти приз і запустили дрон вже 3 травня, щоб побачити, як він долетить. А щоб замести сліди, начинили його вибухівкою й направили не на посадку, а на зіткнення. І якось там запрограмували підрив у повітрі.

В результаті дрон таки долетів. І таки вибухнув, де треба, в результаті чого вся планета спостерігала ефектний бабах над Кремлем:

Подивився я на це красівоє і одразу ж подумав, що буде намагання помститися. Тобто, буде ракетний удар у відповідь, причому по «центрах ухвалення рішень», тобто, по центру Києва з намаганням попасти в урядовий квартал. Так і сталося. Довелося пережити неприємну ніч на 4 травня з цілком чутною роботою зеніток і такий самий неприємний вечір 4-го, коли до зенітних черг додалися ще три вибухи „прильотів“, один з яких лишив по собі нетривкий і невеликий, але чіткий стовп чорного диму. Правда, потім виявилося, що дим цей — від нашого ж «Байрактара», який невідомо з якого дива запустили в районі Києва і явно ненавмисне підвели його під РЕБ — так що довелося його збивати над самим центром міста, практично, над урядовим кварталом. Але то лише один прецедент. Усі ж інші були явно з-за порєбріка (як і далі, в ніч на 8 травня).

І ось після цього всього взявся я дивитися, що ж про це все кажуть аналітики, і дуже здивувався. Забагато розмов про те, що вибух над Сенатським палацом московського кремля влаштували самі ж кацапи. Ось, приміром, саме це стверджують Олександр Зеленько та Олег Жданов, припускає хоча б гіпотетично Роман Світан, категорично стверджує Костянтин Криволап, практично стверджує, хоч і вагається, Петро Черник.

Кажуть, в Античності римські автори часто бідкалися, що латинь — дуже бідна мова у порівнянні з грецькою, дуже проблематично на латині висококультурні ідеї формулювати та інтелектуальні міркування проводити. Потім якось все налагодилося. Аж так, що латинь сама стала зразковою інтелектуальною мовою для цілої Західноєвропейської цивілізації.

Ми, українці, в перші десятиліття незалежності пройшли ту саму фазу бідкання й нарікань на бідність своєї мови. Та й справді — попри весь розвиток на протязі XX століття українська залишалася біднішою за російську в плані інтелектуальної лексики. Описати сільську пастораль чи п'ятдесят видів пиріжків з маком — тут будь ласка, проблем не було. А от формувати наукову, філософську, інженерну та навіть мистецьку термінологію було вже важко. Проблематично.

Залишу-но я тут посилання на інтерв'ю з розвідником і контррозвідником Романом Червінським, яке було взяте якраз перед його арештом. Дуже вчасно. Поміркувавши два дні, я зостаюся при думці, що це — найважливіше з усіх інтерв'ю про долю України (нинішню й майбутню), які були дані за весь час вторгнення, а то й за останні 4 роки.

На останню добу прийшлося аж два епічні вибухи, і добре, що цілком безпечні. Спершу в атмосфері вибухнув метеор, причому десь порівняно недалеко біля мене:

Рік тому, 10 березня 2022 року, ще на початку вторгнення, я дав свої прогнози щодо подальшого перебігу й можливого завершення нинішньої російсько-української війни. Перечитуючи тепер той допис, я бачу, що якісно описав все правильно (ну як, все — все, що вже збулося або збувається). Тому через рік мені не треба відмовлятися від сказаного (за винятком оцінки строків), зате можна багато чого уточнити. Адже за цей час багато чого стало зрозумілим, що не було зрозумілим тоді.

Отже, по пунктах:

Останнім часом звернув увагу, що практично ніхто правильно не вимовляє абревіатуру «ЗСУ». Абревіатури, як відомо, вимовляються по буквах, тож «ЗСУ» має звучати як «зе-ес-у». Але з якогось дива практично всі, включно з журналістами, чомусь вимовляють: «зе-се-у». Людоньки, ну ви зовсім вже в дитинство впали? Забули, як букви називаються? Ну немає у природі ніякої букви «се» — є тільки буква «ес»!

До речі, та сама біда з вимовою букви «р» в абревіатурах, яку постійно намагаються вимовляти як «ре», а не «ер», як потрібно. Досить згадати «це-ре-у», яке ще з волохатих радянських часів неправильно вимовляється, і ніхто цього чомусь не помічає. Хоча, якщо порахувати кількість філологів у країні, здавалося б, має бути дуже соромно за таку хутірську неграмотність. Але ж ні: дипломовані філологи так само нічого не помічають.

І я зовсім не випадково згадав впадання у дитинство. Бо саме коли я ще ходив у дитячий садок, мені доводилося переконувати інших дітей — часом старших за мене на два-три роки (що в тому віці є велетенською різницею), — що правильно казати: «ер» і «ес», бо букви саме так називаються, а не «ре» і «се». Як можна здогадатися, носії неправильної вимови сперечалися і ґонорилися.

Нині ж такі мудрагелі давно виросли, вбилися в літа, вже й старіють — а дитсадкова неграмотність у них так і лишилася. Ні школа, ні виш, ні навчання, ні диплом — нічого їм не допомогло. А останнім часом ця мовна зараза, таке враження, ще й поширюється. Деградуємо цілим суспільством?

Варіант допису в гуглоблозі

У продовження запису «Навіщо SpaceX глушить дрони на фронті?». Нарешті з'явилася інформація, яка пояснює загадкові заяви Ґвін Шотвел та Ілона Маска про обмеження мережі Starlink для роботи українських дронів на фронті. І мене це пояснення зовсім не тішить.

Все ж таки зеленява влада — найтупіша з усіх, які у нас були, принаймні, в цьому столітті. Здається, ніхто ще під час розслідування злочинів, вчинених держслужбовцями, не пробував вийти ані на самих себе, ані на власне начальство, яке тебе прилаштувало на тепле місце. А ці можуть.

Оце нещодавно помітив, що в Києві стало катастрофічно мало птахів. Можна сказати, що майже повністю зникли.

Раніше на кожному газоні, кущі, дереві і навіть купці піску була ціла зграя горобців. Як т. зв. домашніх, так і польових. Тепер немає жодного. Скільки не ходжу — не бачу їх: зникли, та й годі. А це ж найпоширеніші міські птахи були!

Так само зникли повністю граки. Раніше вони скрізь були. А ввечері збиралися у величезні зграї і, вибираючи місце для ночівлі, кружляли над містом здоровими чорними вихорами, нагадуючи рої роботів з Лемового «Непереможного». Тепер не бачу жодного. Хоча зима давно скінчилася, і мали б повернутися. Але ні.

Шпаки й чорні дрозди завжди прилітали в Київ із зимівлі десь на рубежі лютого й березня. Нині вже кінець березня, а я не бачу жодного. Як і жодного співочого дрозда. А це ж були найпоширеніші птахи після горобців і ворон!

Раніше по берегах Дніпра скрізь бігали сірі плиски і трусили хвостами. Нині — жодної. Чайок теж немає. А їх же два види було.

Що ж вже казати про менш поширених птахів — синиць, славок, сорок, сойок, підкоришників усяких. Ніби й є якісь птахи: ідеш по гайку і чуєш чотири-п'ять різних пташиних пісень — але це одиничні особини, яких не завжди й побачиш. Двох малих дятлів хіба сьогодні побачив, і кілька птахів поодаль, яких ідентифікувати на відстані було неможливо. І все. Про рідкісні види — всяких соколів та круків я вже й не згадую.

По суті, у помітних кількостях залишилися лише ворони й качки-крижні. Інше птаство як вимерло. Навіть голуби зникли, що вже зовсім ні в які ворота не лізе. Підозрюю, що так воно і є: вимерли. Ще рік тому постійна робота артилерії розлякала з Києва птахів. Це було вже тоді одразу помітно. Очевидно, більшість не гніздилася тут, і нині, через рік, ми маємо провал у всіх пташиних популяціях. Спитати б, що думають із цього приводу орнітологи, але таких знайомих у мене немає.

В будь-якому разі, є підозра, що цього року ми можемо не побачити і не почути в Києві ні стрижів, ні солов'їв. Що буде вже зовсім сумно.

А найдивніше — це те, що разом із птахами кудись зникли й комахи. За всю весну я тільки одного павука зустрів на вулиці, а комах досі не бачив. Хоча весна тепла, бруньки вже розпускаються (а не як колись, за т. зв. «кліматичного оптимуму», — в середині квітня), тож мали б вже вигрітися та й повилазити з-під кори. А зменшення кількості птахів мало б сильно збільшити екологічний простір для комах, дозволити їм більше розмножуватися й легше пересуватися. Але ж ні. Немає комах. Ходиш, як по радіаційному лісі, де рослини ще вижили, витримали дозу радіації, а тварини — ні. От що б це означало?

Варіант допису в гуглоблозі

Вчора, 17 березня 2023 року, був історичний день. Стара Європа, яка так довго панькалася не тільки з Росією, але й особисто з Путіном, нарешті відмежувалася хоча б від цього останнього, оголосивши його воєнним злочинцем. Міжнародний кримінальний суд, який перебуває в Гаазі, — отой самий знаменитий гаазький трибунал — офіційно оголосив Путіну підозру у вчиненні воєнного злочину й видав ордер на його арешт:

В принципі, за цю добу і без мене все сказано в медіа, я тільки підсумую і правильно розставлю акценти, оскільки це справді історична подія. Отже, що ми маємо?

А знаєте, для чого потрібна гвардія наступу, нещодавно анонсована МВС і відтоді сильно рекламована? Ось ця сама, з професійними фото й мотивувальними описами батальйонів Нацгвардії, включно з легендарним «Азовом»? Я ось не бачу в Інтернеті, щоб це хоч хтось розумів, тому напишу.

Надибав на просторах YouTube'а чудове доповнення до мого допису «Пострадянська охлократія». Валерій Пекар, підприємець і викладач (регалії коротко) просто й доступно пояснює, чому після війни ми опинимося всією країною в багні по горло, і як нинішня влада уб'є всі наївні мрії про відновлення України та нашу інтеграцію в цивілізований світ:

Хто надає перевагу текстовому формату викладу інформації, то ось стаття Пекара: «Виграти війну, програти мир: інерційний сценарій» — для обговорення якої його й запросили до ефіру, що вище у відеовставці, і яку він в цьому ефірі, по суті, переказав.

Згоден майже з усім, зроблю тільки три зауваження.

8 грудня Reuters ошелешили новиною: президентка компанії SpaceX Ґвін Шотвел (Шотуел) заявила, що відтепер компанія обмежить, наскільки це можливо, використання їхнього інтернету Starlink українськими військами на фронті для керування дронами (оригінал, український переказ). Бо, бачте, технології SpaceX не призначені для використання в якості зброї, а надання Starlink організаціям і підрозділам української держави — це суто гуманітарна місія, і взагалі: таке використання ні в яких угодах не прописано. Враховуючи, що ніяких офіційних угод з постачання Starlink, наскільки я знаю, взагалі немає, і інтернет-з'єднання на фронті функціонує просто з доброї волі SpaceX та ще й значною мірою за їхній кошт — але при цьому із самого початку призначалося саме для фронту — такі заяви не мають ніякого сенсу.

З другого боку, можливостей глушити дрони у інтернет-провайдера й немає: є тільки можливість виявляти й обмежувати відеопотік з них. Для цього використовується технологія геозонування (geofencing); і SpaceX справді застосовують її, блокуючи з'єднання зі Starlink на окупованих територіях, за рахунок чого, приміром, під час Балаклійської операції у українських військ, які несподівано й далеко прорвалися в тил ворога, декілька днів не було інтернет-зв'язку — аж доки SpaceX не привела своє геозонування у відповідність до так раптово зміненої лінії фронту.

За вже більш як півмісяця, які минули від дивної заяви Шотвел, я жодного разу не чув від фронтовиків нарікань на погіршення відеопотоку з дронів. То до чого ж була ця заява Шотвел? Який сенс рік постачати спеціально для фронту цілісну інфраструктуру інтернет-зв'язку, частково її оплачувати, а потім взяти і зробити таку шизофренічну заяву, мовляв, ми так не домовлялися (хоча насправді самі були ініціаторами) і тому ми вам за це... майже нічого не зробимо.

От що це взагалі було? Розберемося.

У минулих частинах допису я обговорив, чому не можна в жодному разі користуватися білоруським Вайбером (частина 1) та російським Телеграмом (частина 2). Постає закономірне питання: а чим же користуватися? Який комунікатор (instant messenger в англійському слововживанні) обрати для спілкування? Особливо, якщо не хочеться вивчати зоопарк наявних у світі комунікаторів, а заодно витрачати зайві зусилля на переконання рідних і знайомих, що ось ця конкретна програма краща, і нею варто почати користуватися.

Насправді, відповідь очевидна. Для більшості користувачів, які ліниві, не допитливі і хочуть все одразу: щоб тут і тепер вже працювало і без збоїв, і ще й щоб «у всіх було» — тобто, для тих самих меметичних 99% населення (чи хто яке число більше любить) — найкращий варіант для спілкування давно є і в переважній більшості випадків вже встановлений на телефон. А на комп'ютер взагалі нічого не треба встановлювати. Про що мова?

Може, кому знадобиться.

Якщо у вас є сайт на Drupal-і, і в ньому встановлено модуль addtoany, то не оновлюйте його до останньої версії, яка оце зараз вийшла. Бо поламає сайт і бачитимете суцільну помилку 500 замість сторінок. А якщо ще й виконуватимете оновлення в рекомендованому режимі обслуговування, то втратите web-доступ да сайту взагалі. Проблему вже відзначають різні люди, навіть баг у друпалівському багтрекері завели (Error after updating to 4.17).

„Розбавимо“ блог чимось якщо не оптимістичним, то принаймні веселим. В житті можна спостерігати достатньо кумедних сцен, гідних пера. Наступна сценка з життя саме така.

Ось вже скільки років минуло від краху Радянського Союзу, а, як виявляється, багато людей, які встигли пожити при соціалізмі, так досі й не зрозуміли фатальної ролі планування у занепаді суспільства і встановленні тоталітаризму. От що значить: роками читати неправильну літературу. В такому разі не розумітимеш навіть те, що у тебе перед очима відбувається.

Щоб якось спрямувати народ на правильний шлях, я змушений постійно рекомендувати всім читати Фрідріха Хаєка (або Гаєка; от як його транслітерувати, якщо прізвище явно чеське: Гаєк, — але сам він вже австрієць, тобто, німець, і там вже явно радше «х», ніж «г» за вимовою?). В результаті, сам оце перечитав його «Шлях до рабства». І в тому виданні, яке мені трапилося, виявилася дуже гарна післямова. Здається, в ній дуже правильно описано саме те, що відбувається на протязі усього часу незалежності України. Зацитую:

Стисло для всіх, хто ще не бачив другий «Аватар», він же «Шлях води». Подивитися однозначно треба. Той хто не встигне — а прокат ось-ось (до кінця року) завершиться — той дуже багато втратить. Поясню, чому.

Найкоротший день року — 21 грудня. Попередня ніч — з 20 на 21 грудня — найдовша у році. А 19 грудня був серйозний „приліт“, який додатково підкосив енергетичні мережі Києва так, що більша частина міста наступної ночі — з 19 на 20 грудня — опинилася у темряві.

І при цьому за збігом обставин вперше за багато днів було сонячно вдень і ясно вночі. Тож зоряне небо над темним містом виявилося незвично багатим на яскраві зорі, більшість з яких в інший час просто не видно через засвічування неба нічними міськими вогнями. Я стільки зірок над Києвом ніколи в житті не бачив. А тут навіть не тільки окремі зірки було видно, але й тьмяні зоряні скупчення і туманності. Особливо цікаво виглядав характерний „хрест“ Оріона (Бетельгейзе, Альнітак, Альнілам, Мінтака та Рігель, якщо перелічувати згори донизу і зліва направо), просто біля якого, одразу під поясом Оріона, виявилася Туманність Оріона (вона ж Мессьє 42 або, скорочено, М42), про яку я нічого не знав і бачив як ніби вперше.

Словом, наплював я на те, що холоднувато біля вікна, і довго сидів та дивився на незвичне зоряне небо. Сподіваюся, це була найзоряніша ніч над Києвом не тільки в цьому році, але ще на довго-довго років, десятиліть і століть наперед: світло нам у столиці потрібне більше. Але все одно було приємно.

Варіант допису в гуглоблозі

Продовжимо розмову про безпечні та небезпечні інтернет-месенджери (засоби для безпосереднього спілкування в Інтернеті) і про інформаційну гігієну. Минулий допис був присвячений білоруському Viber-у. У цьому поговоримо про Telegram.

Гарний день був — 22 листопада... Особливо тим, що красиво було. Всі крони дерев — гілки, листя, хвоя — були суцільно вкриті прозорою кригою, ніби склом. А таке дуже рідко буває. Я ось тільки раз колись зумів пофотографувати таку прозору зиму.

Цього разу навіть не намагався, щоб не почали чіплятися, що це я тут під час війни фотографую. А воно найкрасивіше було навпроти МВС, де рядком ростуть кримські сосни з довжелезними хвоїнами, і ось ці всі голки суцільно були у прозорій крижаній глазурі. Тому все, що я зняв за день — це суперкоротке відео біля Золотих воріт, на якому теж, можна вважати, зафіксоване деяке диво природи: сніг десь упав з парапета і перевернувся так, що звислі бурульки стали вертикально, утворивши щось типу дитячого малюнку, на якому зображено казковий замок.

Красиво було. А наступного ранку був масований ракетний удар. Із попаданням в районі ТЕЦ № 5 — так що аж шибки задрижали. Після чого ми просиділи всім будинком без світла й опалення півтори доби. Але згадати 22 листопада було все одно приємно.

Варіант допису в гуглоблозі

Була у мене така забаганка, щоб Херсон звільнили до 7 листопада, до річниці більшовицького перевороту (він же Вєлікая октябрьская...). Це було б дуже іронічно (як з погляду місцевого: див. відеоряд за посиланням в епіграфі — так і з запоребрикового: див. міркування про «Страну вечного ноября»). Ну, друзі знають, обговорювали. Хоча сам я думав, що у листопаді бої за місто ще триватимуть, може й до кінця місяця.

В будь-якому разі, дійсність вирішила, що хай іронія буде в чому-небуть іншому, і перенесла звільнення Херсона на красиву дату 11.11.2022. Що теж добре. І чекати до кінця року не треба, як прогнозували обережні аналітики.

Зате можна святкувати. З кавунами. Куди ж без них?

Варіант допису в гуглоблозі

Я трохи в шоці кожного разу, коли мені в ході повномасштабної війни Росії+Білорусі проти України доводиться раз у раз пояснювати черговим диким людям, що для українців користуватися білоруським Вайбером (Viber-ом) та приховано російським Телеграмом (Telegram-ом) — це самогубчий ідіотизм. Причому, пояснювати доводиться не лише диванним мешканцям, але й представникам бізнесу, що особливо дратує. Доведеться залишити тут у блозі пам'ятку з цього приводу. А заодно поговорити про альтернативи. Отже:

Вже вчора, 5 листопада Олег Жданов засвідчив (див. відео з моменту вставки 47:20), що на нещодавньому обіді у французького посла в Україні цей самий посол повідомив присутнім, що Зеленський особисто обіцяв не відвойовувати Крим. Мовляв, будемо вирішувати долю Криму суто дипломатичними засобами.

І це не навесні сказано, це вже середина осені. Після неймовірної Балаклійсько-Ізюмської операції, після „бавовни“ у Новофедорівці, Джанкої та на Кримському мосту. І після визнання Російської Федерації країною з терористичним режимом низкою східноєвропейських країн, а також Парламентською асамблеєю Ради Європи. Навіть після всього цього блазень все одно хоче „лягти“ під Кремль. „Порєшать вапрос по-пацанскі“ з терористами.

Як бачимо, дорогенькі, зеленява наволоч за вісім місяців повномасштабного вторгнення не стала проукраїнською ані на мікрон. І не збирається звільняти українські території, все ще сподіваючись, що з російськими загарбниками вийде домовитися ціною здачі частини цих територій. Частини наших земель і частини нашого народу. В окупацію. В полон. В зону. В орду.

Це дуже доречне нагадування, що Україною під час війни й загрози тотального знищення керують її прямі вороги. Які анітрохи не змінили своєї проросійської позиції і лише будучи загнані в кут вимушено імітують український патріотизм. Власне, імітувати, грати роль — це вони вміють. Особливо — головний паяц, який взагалі тільки цим все життя й займається.

Це означає, що до осені наступного року, коли ми звільнимо Херсонщину, і постане питання про звільнення Криму, запропонований мною громадянський рух «Відсіч» повністю зберігатиме актуальність, оскільки виникне реальна загроза зупинки зеленявим кодлом українських військ і згортання операцій зі звільнення наших територій під будь-яким надуманим приводом.

Пора вже братися за розум, співвітчизники, і гасити всі такі плани зеленявих ще до того, як вони стануть актуальними. А не як завжди: кліпати очима, ляпати вухами і на ходу спати, аж доки смажений півень дзьобне, — після чого знову почати заднім числом бідкатися, мовляв: як же це так сталося, що у тисячний раз Україну злії люди приспали, лукаві, а тепер в огні її, окраденную, будять. От не було всіх 999 попередніх разів, все ж так добре було...

Варіант допису в гуглоблозі

Це — блог, і записи в тут можуть бути якнайрізноманітніші. В тому числі й несерйозні. Ось, NASA оприлюднило знімок Сонця за 26 жовтня, на якому прочитуються риси людського обличчя:

Як бачимо, Сонечко задоволено усміхається. Усмішка, правда, зовсім недобра, хоч і широка. Та й вусики якісь путлерівські чітко виділяються. Воно й не дивно.

Всі знову напружуються з приводу нарощування російського військового угрупування на території Білорусі й спекулюють на тему, чим же воно закінчиться. Вставлю і свої п'ять копійок, як аналітичних, так і прогностичних. Проблему поставлю саме так, як у заголовку. У двох питаннях. Порядок цих питань спершу може видатися неправильним, але насправді з ним все гаразд. Зараз побачите. Отже:

Повертаємося до теми скандальних проросійських твітів Маска. На даний момент можна уточнити дві обставини.

Цей допис з точки зору новинної має прострочену актуальність. Бо вчасно написати руки не дійшли. Але з аналітичної точки зору його актуальність від часу не залежить. Тому таки напишу.

Як я одразу й передбачив (з цього починалася перша версія цього допису), звільнення захисників Маріуполя й Азовсталі обговорили всі, хто міг, а головного ніхто й не помітив. А саме:

Допис для всіх, хто обурився на вчорашні твіти Ілона Маска про Крим, Донбас і програш України у війні. Принципово не б'юся об заклад після того, як мені двічі не віддавали домовлене за суперечкою (і досі винні), але готовий стверджувати, що Ілон не писав ці твіти.

Подумайте своєю головою: чи став би виступати на боці агресивної Росії той самий Маск, який підтримав Україну Старлінками в перші ж дні вторгнення, коли ніхто нічого не розумів, а в США, де він живе, була тільки одна-єдина думка й позиція: через три-чотири дні Україна буде завойована? Так говорили всі в США, починаючи з перших осіб держави — а Маск у цей самий час відправляв в Україну Старлінки, бо знав, що у Росії є потужні засоби РЕБ, яким українцям нічого протиставити, відповідно, українська інфраструктура зв'язку буде за лічені дні виведена з ладу, і єдиний спосіб її відновити й допомогти українському фронту — це надати термінали Старлінку. Як обмовився сам Ілон, коли нещодавно виступав у Новегії на бізнес-форумі, партія терміналів для українського фронту була підготована компанією SpaceX до відправки чи то ще до вторгнення, чи то на самому його початку — тільки доставка зайняла чотири дні (таким чином, послідовність подій, яку всі бачили: коли 27 лютого Федоров звернувся до Маска через Твіттер, а той вже на наступний день доправив термінали в Україну — саме доправив, а не відправив, — оманлива і не відображає причинно-наслідкових зв'язків).

Ви справді думаєте, що ЦЯ людина може підтримувати Росію? Навіть якщо не знати про Маска більше нічого, окрім сказаного — людина, яка вже півроку БЕЗКОШТОВНО надає державі Україні дорогезний інтернет-зв'язок, щоб підтримати ту у війні з РФ (а приватним користувачам знизила в процесі тариф у півтора рази) — ця людина буде підтримувати іншу сторону конфлікту? Серйозно?

Очевидно, що Ілон не міг написати все те пропагандистське паскудство, яке досі висить на його сторінці у Твіттері. Але версія, що його обліковий запис зламали, теж невірна. Не ламав його ніхто. Хто ж тоді це все написав? Так очевидно ж! Ось хто:

Долаючи відразу, таки послухав Пиню про часткову мобілізацію. Ну справді мерзенне патякання. Обурює сильно. Але один нетривіальний інформативний момент я з балаканини бункерного таки виніс: він нарешті прямим текстом визнав, що хоче на окупованих українських територіях оголосити «Новоросію». Яку, зрозуміло, приєднати до Ресурсної Федерації. Здається, це перше „новоросійське“ зізнання за весь час повномасштабного вторгнення.

І ось тут я маю повне право написати: а я ж попереджав! Я про це ще в березні писав. Власне, ось мій прогноз і збувся. А заразом можна оцінити й швидкість, з якою працює адміністративна машина Кацапєтії.

Варіант допису в гуглоблозі