політика

Зображення користувача campana.

Зеленявий — значить: злодій

Ну ось: дописав планову тему для рідного інституту (майже півроку на це пішло, одначе), тепер можна й трохи часу на блог виділити. Правда, написати доведеться зовсім не про те, що першочергово було заплановано. Бо тільки-но зі мною сталася річ, на яку я роками із сумом очікував, і яка стосується всієї країни і всього нашого життя: я став свідком роботи політично-кримінальної цензури в режимі реального часу.

Зображення користувача campana.

Дроном об купол, або Сплеск конспірології перед 9 травня

6 квітня цього року співвласник Monobank та виробник БПЛА «Довбуш» Володимир Яценко оголосив про готовність виплатити премію у розмірі 20 мільйонів гривень всякій парі «виробник – оператор», чий безпілотник зможе сісти на 9 травня у центрі Москви на Красній площі.

Ідея — дуже правильна, тож народ взявся за справу. Особисто я вболівю за Віталія Бризгалова з його «Коброю». Але, судячи з усього, знайшлися чітери, які вирішили суттєво підняти свої шанси виграти приз і запустили дрон вже 3 травня, щоб побачити, як він долетить. А щоб замести сліди, начинили його вибухівкою й направили не на посадку, а на зіткнення. І якось там запрограмували підрив у повітрі.

В результаті дрон таки долетів. І таки вибухнув, де треба, в результаті чого вся планета спостерігала ефектний бабах над Кремлем:

Подивився я на це красівоє і одразу ж подумав, що буде намагання помститися. Тобто, буде ракетний удар у відповідь, причому по «центрах ухвалення рішень», тобто, по центру Києва з намаганням попасти в урядовий квартал. Так і сталося. Довелося пережити неприємну ніч на 4 травня з цілком чутною роботою зеніток і такий самий неприємний вечір 4-го, коли до зенітних черг додалися ще три вибухи „прильотів“, один з яких лишив по собі нетривкий і невеликий, але чіткий стовп чорного диму. Правда, потім виявилося, що дим цей — від нашого ж «Байрактара», який невідомо з якого дива запустили в районі Києва і явно ненавмисне підвели його під РЕБ — так що довелося його збивати над самим центром міста, практично, над урядовим кварталом. Але то лише один прецедент. Усі ж інші були явно з-за порєбріка (як і далі, в ніч на 8 травня).

І ось після цього всього взявся я дивитися, що ж про це все кажуть аналітики, і дуже здивувався. Забагато розмов про те, що вибух над Сенатським палацом московського кремля влаштували самі ж кацапи. Ось, приміром, саме це стверджують Олександр Зеленько та Олег Жданов, припускає хоча б гіпотетично Роман Світан, категорично стверджує Костянтин Криволап, практично стверджує, хоч і вагається, Петро Черник.

Зображення користувача campana.

Найважливіше інтерв'ю за час вторгнення

Залишу-но я тут посилання на інтерв'ю з розвідником і контррозвідником Романом Червінським, яке було взяте якраз перед його арештом. Дуже вчасно. Поміркувавши два дні, я зостаюся при думці, що це — найважливіше з усіх інтерв'ю про долю України (нинішню й майбутню), які були дані за весь час вторгнення, а то й за останні 4 роки.

Зображення користувача campana.

Знову про дрони та SpaceX

У продовження запису «Навіщо SpaceX глушить дрони на фронті?». Нарешті з'явилася інформація, яка пояснює загадкові заяви Ґвін Шотвел та Ілона Маска про обмеження мережі Starlink для роботи українських дронів на фронті. І мене це пояснення зовсім не тішить.

Зображення користувача campana.

Якою буде Україна після війни

Надибав на просторах YouTube'а чудове доповнення до мого допису «Пострадянська охлократія». Валерій Пекар, підприємець і викладач (регалії коротко) просто й доступно пояснює, чому після війни ми опинимося всією країною в багні по горло, і як нинішня влада уб'є всі наївні мрії про відновлення України та нашу інтеграцію в цивілізований світ:

Хто надає перевагу текстовому формату викладу інформації, то ось стаття Пекара: «Виграти війну, програти мир: інерційний сценарій» — для обговорення якої його й запросили до ефіру, що вище у відеовставці, і яку він в цьому ефірі, по суті, переказав.

Згоден майже з усім, зроблю тільки три зауваження.

Зображення користувача campana.

Навіщо SpaceX глушить дрони на фронті?

8 грудня Reuters ошелешили новиною: президентка компанії SpaceX Ґвін Шотвел (Шотуел) заявила, що відтепер компанія обмежить, наскільки це можливо, використання їхнього інтернету Starlink українськими військами на фронті для керування дронами (оригінал, український переказ). Бо, бачте, технології SpaceX не призначені для використання в якості зброї, а надання Starlink організаціям і підрозділам української держави — це суто гуманітарна місія, і взагалі: таке використання ні в яких угодах не прописано. Враховуючи, що ніяких офіційних угод з постачання Starlink, наскільки я знаю, взагалі немає, і інтернет-з'єднання на фронті функціонує просто з доброї волі SpaceX та ще й значною мірою за їхній кошт — але при цьому із самого початку призначалося саме для фронту — такі заяви не мають ніякого сенсу.

З другого боку, можливостей глушити дрони у інтернет-провайдера й немає: є тільки можливість виявляти й обмежувати відеопотік з них. Для цього використовується технологія геозонування (geofencing); і SpaceX справді застосовують її, блокуючи з'єднання зі Starlink на окупованих територіях, за рахунок чого, приміром, під час Балаклійської операції у українських військ, які несподівано й далеко прорвалися в тил ворога, декілька днів не було інтернет-зв'язку — аж доки SpaceX не привела своє геозонування у відповідність до так раптово зміненої лінії фронту.

За вже більш як півмісяця, які минули від дивної заяви Шотвел, я жодного разу не чув від фронтовиків нарікань на погіршення відеопотоку з дронів. То до чого ж була ця заява Шотвел? Який сенс рік постачати спеціально для фронту цілісну інфраструктуру інтернет-зв'язку, частково її оплачувати, а потім взяти і зробити таку шизофренічну заяву, мовляв, ми так не домовлялися (хоча насправді самі були ініціаторами) і тому ми вам за це... майже нічого не зробимо.

От що це взагалі було? Розберемося.

Зображення користувача campana.

Пострадянська охлократія

Ось вже скільки років минуло від краху Радянського Союзу, а, як виявляється, багато людей, які встигли пожити при соціалізмі, так досі й не зрозуміли фатальної ролі планування у занепаді суспільства і встановленні тоталітаризму. От що значить: роками читати неправильну літературу. В такому разі не розумітимеш навіть те, що у тебе перед очима відбувається.

Щоб якось спрямувати народ на правильний шлях, я змушений постійно рекомендувати всім читати Фрідріха Хаєка (або Гаєка; от як його транслітерувати, якщо прізвище явно чеське: Гаєк, — але сам він вже австрієць, тобто, німець, і там вже явно радше «х», ніж «г» за вимовою?). В результаті, сам оце перечитав його «Шлях до рабства». І в тому виданні, яке мені трапилося, виявилася дуже гарна післямова. Здається, в ній дуже правильно описано саме те, що відбувається на протязі усього часу незалежності України. Зацитую:

Зображення користувача campana.

Що робити з Білоруссю, і що з нею буде?

Всі знову напружуються з приводу нарощування російського військового угрупування на території Білорусі й спекулюють на тему, чим же воно закінчиться. Вставлю і свої п'ять копійок, як аналітичних, так і прогностичних. Проблему поставлю саме так, як у заголовку. У двох питаннях. Порядок цих питань спершу може видатися неправильним, але насправді з ним все гаразд. Зараз побачите. Отже:

Зображення користувача campana.

Про звільнення захисників Азовсталі

Цей допис з точки зору новинної має прострочену актуальність. Бо вчасно написати руки не дійшли. Але з аналітичної точки зору його актуальність від часу не залежить. Тому таки напишу.

Як я одразу й передбачив (з цього починалася перша версія цього допису), звільнення захисників Маріуполя й Азовсталі обговорили всі, хто міг, а головного ніхто й не помітив. А саме:

Зображення користувача campana.

«Виміри незалежності»: відео з відкриття виставки

Кожен має займатися тим, чим уміє. Зокрема, на війні не всі повинні іти на фронт і сидіти там в окопах. Є багато іншої роботи, в тому числі і в тилу. І не лише військової. В цьому сенсі художнику краще працювати на ідеологічному фронті, а не на фізичному.

Цілком у руслі такого способу мислення був започаткований мистецький проект «Виміри незалежності», який увібрав у себе декілька самостійних мистецьких проектів, пов'язаних із висвітленням нинішньої фази російсько-української війни. Проект вилився, в тому числі, і у зведену виставку мистецьких та дизайнерських робіт, яка відкрилася у Києві в галереї «Митець» 23 серпня, на День державного прапора.

Експонуватиметься виставка зовсім недовго: до кінця місяця (завтра останній день). Але виставлені роботи залишаться і будуть надалі „працювати“. Збережеться також і корисна інформація, якою поділилися учасники на відкритті. Оце якраз у мене дійшли руки взяти відео, які я зняв під час відкриття, склеїти їх у єдиний файл та розмістити його на YouTube:

Зображення користувача campana.

Зеленяві здали «Азов» і Маріуполь ворогу

Отже, зеленява мерзота з Банкової таки здала російським окупантам Маріуполь і віддала в руки нелюдам всіх бійців полку «Азов», дислокованих у місті, на чолі з Денисом Прокопенком. Це — факт. Від імені генштабу і військового командування азовцям наказали здатися російській армії в полон.

Для цього було використано брехливе формулювання, яке Банкова із самого початку повномасштабного російського вторгнення використовує для обґрунтування того, чому вони ведуть сепаратні переговори з Кремлем. «Для збереження життя». Бо, бачте, люди гинуть. Як ніби вони перестануть гинути, якщо оркам в чомусь поступитися і залишити їхні танки на нашій землі. А надто, якщо прямо віддати їм в руки наших громадян — особливо військових (!).

Нині полк «Азов» і Маріуполь — це героїчні символи України, тож їхня здача ворогу не могла не викликати обурення в суспільстві. Щоб збити градус цього обурення, не допустити його поширення, а далі всіляко забалакати саму тему здачі, запустили вкрай примітивну пропагандистську операцію в один хід: від імені генштабу та ОПУ почали настійливо просити всіх громадян не обговорювати цю тему. Під тим приводом, що нібито зараз іде якась операція «з евакуації» — і навіть «порятунку» — азовців з Маріуполя. І що обговорення цієї таємничої операції може її зірвати.

Все це робилося і робиться під офіційні повідомлення та відеозйомки з російського боку про взяття в полон і вивезення азовців з Маріуполя в глиб окупованої території, розділення та ув'язнення їх у СІЗО для подальшої підготовки суду над ними як над воєнними злочинцями. І під повідомлення про розгляд рішення Держдумою РФ про заборону видачі азовців. Тобто, нас — всіх українців — у черговий раз мають за недоумків: на думку Єрмака і К° ми повинні, дивлячись на відео, де окупаційні солдати обшукують, конвоюють і вивозять азовців в ОРДЛО і Росію, паралельно вірити зеленявій пропаганді про те, що це так виглядає порятунок азовців від військ РФ (від тих самих, які їх взяли в полон і саме обшукують та конвоюють).

А заодно ми повинні вірити, що обговорення в Інтернеті обивателями факту, який показують по всьому світу через Інтернет і ТБ, здатне зірвати якусь таємничу операцію, про яку все одно нікому нічого не відомо, окрім того, що вона якось пов'язана з цим фактом. Звісно, саме так операції і зриваються. Особливо після того, як про існування такої операції повідомили самі її організатори. Які про неї розповіли всім — але обговорювати це повідомлення не рекомендують нікому. Бо їм можна, а всім іншим — ні.

Дуже прикро, що нажиму Банкової піддалися люди, яким ганебно таке робити в силу їхнього положення, і почали відверто повторювати цю пропагандистську шизофренію про „евакуацію“ в полон, яку не треба обговорювати. Так, записав відповідне звернення Білецький; відмовляється обговорювати проблему Жданов. Один-єдиний Бутусов повівся гідно, коли на питання, що там з цією „операцією порятунку“, відповів, що треба буде дивитися за результатом — що це було, і як це оцінювати, — тобто, треба судити за діями Банкової, а не вірити її словам.

Звісно, довго дурити ціле суспільство таким примітивним чином неможливо. Потенціал пропагандистської кампанії «не можна обговорювати» вже вичерпується. Як же Єрмак і К° розраховували дурити нас далі? Як вже видно, було задумано комбінацію з двох прийомів:

Зображення користувача campana.

Коли закінчиться російсько-українська війна?

Зараз це питання всіх турбує. Вже й прогнози почалися. Переважно бравурно-переможні, за якими все гарантовано скінчиться за три-шість місяців. Більш досвідчені та обережні дають Росії на поразку строк від півроку до року. Але все це принципово не вірно. Коли ж, якщо поміркувати тверезо, закінчиться російсько-українська війна?

Зображення користувача campana.

Чому стан надзвичайний, а не воєнний

Вчора керівництво Росії (а точніше, особисто Путін) вирішило нарешті юридично зафіксувати своє вторгнення в Україну і присутність своїх окупаційних військ на Донбасі. Найшвидше серед українського політикуму і найбільш правильно відреагувала, як це завжди і буває, «Батьківщина». Юлія Тимошенко з трибуни Верховної Ради, посилаючись на відповідні документи: закони, міжнародні угоди та регламент ООН, — внесла конкретні пропозиції щодо дій у ситуації, що склалася. У її виступі виділяються чотири принципові пропозиції: встановити необмежене фінансування Міністерства оборони (так званий „відкритий рядок“), запровадити воєнний стан у Луганській та Донецькій областях, звернутися до Ради безпеки ООН про проведення виїзного засідання в Україні (це прямо передбачено їхнім регламентом) та, нарешті, здійснити міжнародний позов щодо збитків від російської агресії.

Сьогодні з усіх цих пропозицій вже реалізована перша: ВР прийняла відповідний закон, поданий Тимошенко (і журналамери, як водиться, навіть не змогли його правильно зрозуміти: белькочуть щось про збільшення фінансування і цифру називають). В усьому ж іншому справжній правитель України Єрмак вирішив перехопити ініціативу на себе. Зібрав Радбез, на якому було запропоновано ввести... надзвичайний стан. Не воєнний, а надзвичайний. І не в тих областях, де йде вторгнення, або очікується, — а в усіх інших. Де нічого не відбувається і не очікується. Бий своїх, щоб чужі боялися. Так і пояснили: у всіх областях, крім Луганської та Донецької, бо там, бачте, вже і так є якийсь стан (який вони навіть назвати власною назвою не можуть).

Воля Єрмака була зафіксована рішенням РНБО, далі указом президента (у нас поки є ще такий) і спрямована до ВР. Бо тільки Верховна Рада затверджує законом введення надзвичайного або воєнного стану. На жаль, депутати піддалися і за цей маразм проголосували. Проголосували за те, щоб

ввести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва надзвичайний стан з 00 годин 00 хвилин 24 лютого строком на 30 діб.

Скажіть на милість, а навіщо будь-який особливий стан вводити в Закарпатській області? Де Росія, а де Закарпаття? А у Львівській, Івано-франківській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Дніпропетровській, Полтавській областях? У внутрішніх областях, які не біля кордону, не біля Росії та її сателітів? Що за маячня взагалі діється?

І найголовніше: а до чого тут взагалі надзвичайний стан? Чому не воєнний? Направді, все дуже просто © Саакашвілі.

Відкриваємо обидва закони: «Про правовий режим надзвичайного стану» та «Про правовий режим воєнного стану», читаємо, порівнюємо і бачимо наступне:

Зображення користувача campana.

Про російське вторгнення

Отже, на завтра — на середу 16.02.2022 року західна преса призначила чергове російське вторгнення. Попереднє було призначене неточно — десь-якось у січні. Цього разу вирішили призначити на точну дату. Щоб страшніше було. Заодно в яскравих барвах змалювали, як «Піони» будуть обстрілювати Харків з-за кордону, а не вказані літаки бомбитимуть Київ.

І в Україні багато хто справді почав панікувати. Вже й до мого кола спілкування паніка підбирається. Хтось не робить комерційних закупівель, бо все одно ж війна, і кричить, що треба терміново знімати депозити, хтось у держустанові спакував усі фонди, дзвонить у Київ і дуже дивується, чому у столиці не роблять те саме.

От у 2012 році, коли нібито мав настати кінець світу (тільки тому, що майя колись порахували свої календарні таблиці тільки до цього року), було якось веселіше. Карнавал якийсь був, хоча б. Хоча, панікерів було більше, ніж адекватних людей, і тоді.

А загроза була зовсім нереальна. Зараз вона теж не реальна. Телевізійна. Вигадана. Не буде ніякого вторгнення. Сьогоднішня DDoS-атака на чотири сайти — це, швидше за все, максимум, на який здатна Росія. Треба було б розписати, чому вторгнення не буде, але щось мені ліньки. Он і Байден трохи розчарував, не сказавши у своєму сьогоднішньому зверненні нічого нетривіального і нового. Словом, поки почекаємо. Он вже й на годиннику 16-те.

Варіант допису в гуглоблозі

Зображення користувача campana.

COVID-на тисяча проти розслідування Bellingcat

Минулого року українська розвідка розробила блискучу операцію із захоплення російських найманців з ПВК «Вагнер». Ця операція була в останній момент зірвана вищим керівництвом країни: головою Офісу Президента Андрієм Єрмаком, який наказав перенести її на кілька днів, та президентом Володимиром Зеленським, який (за його ж словами) подзвонив білоруському диктатору Лукашенку, на теориторії країни якого вони перебували, і „віддав“ їх йому (щоб вони не дісталися українській розвідці).

Приховати злочин не вдалося. Тому кожного разу, коли в Україні піднімалося обговорення державної зради Єрмака і Зеленського у справі «вагнерівців», ОП активно намагався перебити це обговорення вкиданням в український інфопростір якої-небудь абсурдної, але резонансної інформації. Про ці випадки я писав у попередньому дописі. Нині мій аналіз повністю підтверджується, оскільки нині настав новий етап зростання інтересу суспільства до описуваної проблеми, і 95-квартальна влада знову вчинила так само, як і у минулі рази. А саме:

Зображення користувача campana.

Димова завіса, або як правильно відволікати увагу громадськості

Хвилинка аналітики. CNN оприлюднило обіцяний репортаж про операцію української розвідки із затримання російських терористів-«вагнерівців», яка (операція) була провалена після повідомлення про неї на закритому засіданні в Офісі Президента, де було присутніми всього декілька осіб. У відповідь на репортаж ОП влаштував істерику з офіційних заяв і коментарів, смисл якої: ми ніякі операції з американцями не можемо проводити, це — все вигадки Москви. Зрозуміло, що це справило зворотний ефект у ЗМІ та соцмережах.

Що ж було робити зеленявим?

Зображення користувача campana.

Український Мінкульт хоститься в Москві

Попередній допис про фальсифікацію проекта Великого герба несподівано дозволив встановити ще один неприємний факт про нинішню „зелену“ владу. В ньому наведена ілюстрація, взята із сайту нинішнього Мінкульту (утвореного минулого року після погрому попереднього міністерства позаминулого року). Увечері 14 липня цього, 2021-го, року щось сталося чи то з сервером хостера, чи то із сервісом Cloudflare (одразу після цього були повідомлення про вразливість в одній із програмних служб Cloudflare), і сайт Мінкульту просто став недоступним. Замість будь-якої його сторінки можна було побачити ось таке повідомлення про помилку:

І що ж ми тут бачимо? А бачимо ми, що дані сайту українського міністерства знаходяться в Москві. У столиці країни-агресора, яка веде проти нас війну вже сім років. От так просто зе-влада взяла, і розмістила дані урядової державної інституції в Москві. Будемо, сподіватися, що тільки несекретні. Хоча, хто ж їх знає...

Варіант допису в гуглоблозі

Зображення користувача campana.

„Зелене“ світло фальсифікації Великого герба

Отже, батьків прогноз (на жаль) збувся, і один відомий нам, але невідомий загалу шукач слави таки пробився як то кажуть „в найвищі кабінети“ і переконав їхнього нинішнього посідача підтасувати, сфальшувати проект Великого герба, просто (і тупо) підмінивши його на зовсім інший і подавши його у складі зовсім не того законопроекту, що мав би бути. Отак взяти, і підмінити. Примітивне шахрайство у всієї країни перед очима — і воно було реалізоване.

Назвати цього діяча на ім'я–прізвище, чи що? Він же так слави прагне: у підсунутому через фальшування проекті співавтором значиться. Правда, мене ніхто не читає, так що наслідків це все одно не матиме...

P. S. Я так дивлюся, що наш „герой“, який пробився на Банкову і подав ідею сфальшувати проект Великого герба, вже сам про себе кричить — і так, що вже називає себе не просто співавтором, а керівником авторського колективу. Ну добре: назвав себе сам. Отже, цей шахрай — такий собі історик Юрій Савчук. Цікаво, як він собі уявляє славу фальсифікатора? Судячи з усього — як щось дуже позитивне. Примітно, що і у своїй біографії (коли подавався на керівну посаду) він нахабно набрехав, ніби проштовхуваний ним проект був у свій час переможцем конкурсу (я вже мав нагоду писати, що ніякого переможця тоді не визначили).

Варіант допису у гуглоблозі

Підписатися на RSS - політика